Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
A Sabedoria já edificou a sua casa, já lavrou as suas sete colunas.
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
Já sacrificou as suas vítimas, misturou o seu vinho: e já preparou a sua mesa.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
Já mandou as suas criadas, já anda convidando desde as alturas da cidade, dizendo:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
Quem é simples, volte-se para aqui. Aos faltos de entendimento diz:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
Vinde, comei do meu pão, e bebei do vinho que tenho misturado.
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Deixai a parvoice, e vivei; e andai pelo caminho do entendimento.
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
O que repreende ao escarnecedor, afronta toma para si; e o que redargue ao ímpio, pega-se-lhe a sua mancha.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Não repreendas ao escarnecedor, para que te não aborreça: repreende ao sábio, e amar-te-á.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Dá ao sábio, e ele se fará mais sábio: ensina ao justo, e se aumentará em doutrina.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
O temor do Senhor é o princípio da sabedoria, e a ciência do Santo a prudência.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Porque por mim se multiplicam os teus dias, e anos de vida se te aumentarão.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
Se fores sábio, para ti sábio serás; e, se fores escarnecedor, tu só o suportarás.
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
A mulher louca é alvoroçadora, é simples, e não sabe coisa nenhuma.
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
E assenta-se à porta da sua casa sobre uma cadeira, nas alturas da cidade,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
Para chamar aos que passam pelo caminho, e endireitam as suas veredas, dizendo:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
Quem é simples, volte-se para aqui. E aos faltos de entendimento diz:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
As águas roubadas são doces, e o pão tomado às escondidas é suave.
