Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
Dieva gudrība ir uztaisījusi savu namu, viņa uzcirtusi savus septiņus pīlārus;
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
Viņa nokāvusi savus kaujamos, jaukusi savu vīnu, ir jau klājusi savu galdu;
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
Viņa izsūtījusi savas kalpones; viņa sauc no pilsētas augstākām vietām:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
„Kas nejēga, lai griežas šurp!“kas neprātīgs, uz to viņa saka:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
„Nāciet, ēdiet no manas maizes, un dzeriet no vīna, ko esmu jaukusi.
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Atstājiet nejēdzību, tad dzīvosiet, un staigājiet pa atzīšanas ceļu!“
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
Kas smējēju pamāca, tas dabūs kaunu, un kas bezdievīgo pārmāca, apsmieklu.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Nepamāci smējēju, ka viņš tevi neienīst; pamāci prātīgo, tas tevi mīlēs.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Dod prātīgam, tad viņš tiks jo prātīgs, māci taisnu, tad viņš pieaugs mācībā.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
Tā Kunga bijāšana ir gudrības iesākums, un izprast, kas svēts, tā ir atzīšana.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Jo caur mani taps daudz tavu dienu un vairosies tev dzīvības gadi.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
Ja tu gudrs, tad tu sev gudrs; ja tu smējējs, tad tu viens pats to nesīsi.
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
Nejēdzība ir sieva tītīga, ģeķīga, kas neatjēdz nenieka
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
Tā sēž sava nama durvīs uz goda krēsla pilsētas augstās vietās,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
Aicināt tos, kas iet garām pa ceļu, kas staigā savās taisnās tekās.
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
Kas nejēga, lai griežas šurp! Un kas neprātīgs, uz to viņa saka:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
„Zagts ūdens ir salds, un slēpta maize garda!“
