Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
Sapientia ædificavit sibi domum: excidit columnas septem.
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
Immolavit victimas suas, miscuit vinum, et proposuit mensam suam.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
Misit ancillas suas ut vocarent ad arcem et ad mœnia civitatis.
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
Si quis est parvulus, veniat ad me. Et insipientibus locuta est:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
Venite, comedite panem meum, et bibite vinum quod miscui vobis.
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Relinquite infantiam, et vivite, et ambulate per vias prudentiæ.
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
Qui erudit derisorem, ipse injuriam sibi facit, et qui arguit impium, sibi maculam generat.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Noli arguere derisorem, ne oderit te: argue sapientem, et diliget te.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Da sapienti occasionem, et addetur ei sapientia; doce justum, et festinabit accipere.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
Principium sapientiæ timor Domini, et scientia sanctorum prudentia.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Per me enim multiplicabuntur dies tui, et addentur tibi anni vitæ.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
Si sapiens fueris, tibimetipsi eris; si autem illusor, solus portabis malum.
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
Mulier stulta et clamosa, plenaque illecebris, et nihil omnino sciens,
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
sedit in foribus domus suæ, super sellam in excelso urbis loco,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
ut vocaret transeuntes per viam, et pergentes itinere suo:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
Qui est parvulus declinet ad me. Et vecordi locuta est:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
Aquæ furtivæ dulciores sunt, et panis absconditus suavior.
