Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
Wisdom hath builded her house; She hath hewn out her seven pillars.
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
She hath killed her fatlings; She hath mingled her wine; Yea, she hath furnished her table.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
She hath sent forth her maidens; She crieth aloud upon the highest places of the city:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
“Whoever is simple, let him turn in hither!” To him that is void of understanding she saith,
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
“Come, eat of my bread, And drink of the wine which I have mingled!
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Forsake folly, and live! And go forward in the way of understanding!
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
“He who correcteth a scoffer Bringeth shame upon himself; And he who rebuketh the wicked Bringeth upon himself a stain.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Rebuke not a scoffer, lest he hate thee; Rebuke a wise man, and he will love thee.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Give instruction to a wise man, and he will be yet wiser; Teach a righteous man, and he will increase his learning.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
The fear of the LORD is the beginning of wisdom, And the knowledge of the Most Holy is understanding.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Yea, through me thy days shall be multiplied, And the years of thy life shall be increased.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
If thou art wise, thou art wise for thyself; And if thou art a scoffer, thou alone must bear it.”
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
The foolish woman is clamorous; She is very simple, and careth for nothing.
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
She sitteth at the door of her house, Upon a seat in the high places of the city,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
To call aloud to those that pass by, Who go straight forward in their ways,
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
“Whoever is simple, let him turn in hither!” And to him that is void of understanding she saith,
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
“Stolen water is sweet, And bread eaten in secret is pleasant.”
