Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Mar ne kliče modrost? In razumevanje [ne] dviguje svojega glasu?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
Stoji na vrhu visokih krajev, ob poti, na krajih steza.
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
Kliče pri velikih vratih, pri mestnem vhodu, pri vstopanju, pri vratih.
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
Vam, oh možje, kličem in moj glas je k človeškim sinovom.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Oh vi preprosti, razumite modrost, in vi bedaki, bodite razumevajočega srca.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Poslušajte, kajti govorila bom o odličnih stvareh in odpiranje mojih ustnic bodo prave stvari.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Kajti moja usta bodo govorila resnico, zlobnost pa je mojim ustnicam ogabnost.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Vse besede mojih ust so v pravičnosti, v njih ni ničesar kljubovalnega ali sprevrženega.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
So čisto preproste tistemu, ki razume in pravilne tem, ki najdejo spoznanje.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Sprejmite moje poučevanje in ne srebra in spoznanje raje kakor izbrano zlato.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Kajti modrost je boljša kakor rubini in vse stvari, ki se lahko želijo, se ne morejo primerjati k njej.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Jaz, modrost, prebivam z razumnostjo, odkrivam spoznanje razumnih domiselnosti.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Gospodov strah je sovražiti zlo. Ponos, aroganco, zlobno pot in kljubovalna usta sovražim.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Nasvet je moj in zdrava modrost. Jaz sem razumevanje, jaz imam moč.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Po meni kraljujejo kralji in princi odrejajo pravico.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Po meni vladajo princi in plemiči, celó vsi zemeljski sodniki.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Ljubim tiste, ki me ljubijo in tisti, ki me iščejo zgodaj, me bodo našli.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Bogastva in čast sta z menoj; da, trajna bogastva in pravičnost.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Moj sad je boljši kakor zlato; da, kakor čisto zlato in moje poplačilo kakor izbrano srebro.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Vodim po poti pravičnosti, po sredi stezá sodbe,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
da lahko povzročim tistim, ki me ljubijo, da podedujejo imetje in jaz bom napolnila njihove zaklade.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Gospod me je imel v lasti od začetka svoje poti, pred svojimi deli od davnine.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Bila sem postavljena od večnosti, od začetka ali preden je bila zemlja.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Ko tam ni bilo globin, sem bila rojena, ko tam ni bilo studencev, obilnih z vodo.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
Preden so bile gore nameščene, pred hribi sem bila rojena,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
medtem ko še ni naredil zemlje niti polj niti najvišjega dela iz prahu sveta.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Ko je pripravljal nebo, sem bila tam, ko je postavil obod na obličju globine,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
ko je zgoraj osnoval oblake, ko je utrdil studence globin,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
ko je morju dal svoj odlok, da vode ne bodo prekoračile njegove zapovedi, ko je določil temelje zemlje,
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
tedaj sem bila poleg njega, kakor nekdo vzgojen z njim in dnevno sem bila njegovo veselje, vedno radostna pred njim,
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
radostna na naseljivem delu njegovega zemeljskega [kroga] in moja veselja so bila s človeškimi sinovi.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Zdaj mi torej prisluhnite, oh vi otroci, kajti blagoslovljeni so tisti, ki se drže mojih poti.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Poslušajte poučevanje, bodite modri in tega ne zavrnite.
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Blagoslovljen je človek, ki me posluša, ki dnevno bedi pri mojih velikih vratih, ki čaka pri podbojih mojih vrat.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Kajti kdor me najde, najde življenje in dosegel bo naklonjenost od Gospoda.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Toda kdor zoper mene greši, škodi svoji lastni duši. Vsi tisti, ki me sovražijo, ljubijo smrt.
