Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Ну стригэ ынцелепчуня ши ну-шь ыналцэ причеперя гласул?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
Еа се ашазэ сус, пе ынэлцимь, афарэ пе друм, ла рэспынтий,
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
ши стригэ лынгэ порць, ла интраря четэций, ла интраря порцилор:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
„Оаменилор, кэтре вой стриг ши спре фиий оаменилор се ындряптэ гласул меу.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Ынвэцаци-вэ минте, проштилор, ши ынцелепцици-вэ, небунилор!
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Аскултаць, кэч ам лукрурь марь де спус ши бузеле ми се дескид ка сэ ынвеце пе алций че есте дрепт!
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Кэч гура мя вестеште адевэрул ши бузеле меле урэск минчуна!
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Тоате кувинтеле гурий меле сунт дрепте, н-ау нимик неадевэрат, нич сучит ын еле.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Тоате сунт лэмурите пентру чел причепут ши дрепте пентру чей че ау гэсит штиинца.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Примиць май деграбэ ынвэцэтуриле меле декыт арӂинтул ши май деграбэ штиинца декыт аурул скумп.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Кэч ынцелепчуня прецуеште май мулт декыт мэргэритареле ши ничун лукру де прец ну се поате асемуи ку еа.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Еу, ынцелепчуня, ам ка локуинцэ минтя ши пот нэскочи челе май кибзуите планурь.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Фрика де Домнул есте урыря рэулуй; труфия ши мындрия, пуртаря ря ши гура минчиноасэ – ятэ че урэск еу.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Де ла мине вин сфатул ши избында, еу сунт причеперя, а мя есте путеря.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Прин мине ымпэрэцеск ымпэраций ши дау воевозий порунчь дрепте.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Прин мине кырмуеск дрегэторий ши май-марий, тоць жудекэторий пэмынтулуй.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Еу юбеск пе чей че мэ юбеск, ши чей че мэ каутэ ку тот динадинсул мэ гэсеск.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Ку мине сунт богэция ши слава, авуцииле трайниче ши дрептатя.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Родул меу есте май бун декыт аурул чел май курат ши венитул меу ынтрече арӂинтул чел май алес.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Еу умблу пе каля невиновэцией, пе мижлокул кэрэрилор неприхэнирий,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
ка сэ дау о адевэратэ моштенире челор че мэ юбеск ши сэ ле умплу вистиерииле.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Домнул м-а фэкут чя динтый динтре лукрэриле Луй, ынаинтя челор май векь лукрэрь але Луй.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Еу ам фост ашезатэ дин вешничие, ынаинте де орьче ынчепут, ынаинте де а фи пэмынтул.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Ам фост нэскутэ кынд ынкэ ну ерау адынкурь, нич извоаре ынкэркате ку апе;
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
ам фост нэскутэ ынаинте де ынтэриря мунцилор, ынаинте де а фи дялуриле,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
кынд ну ерау ынкэ нич пэмынтул, нич кымпииле, нич чя динтый фэрымэ дин пулберя лумий.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Кынд а ынтокмит Домнул черуриле, еу ерам де фацэ; кынд а трас о заре пе фаца адынкулуй,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
кынд а пиронит норий сус ши кынд ау цышнит ку путере извоареле адынкулуй,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
кынд а пус ун хотар мэрий, ка апеле сэ ну трякэ песте порунка Луй, кынд а пус темелииле пэмынтулуй,
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
еу ерам мештерул Луй, ла лукру лынгэ Ел, ши ын тоате зилеле ерам десфэтаря Луй, жукынд неынчетат ынаинтя Луй,
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
жукынд пе ротоколул пэмынтулуй Сэу ши гэсинду-мь плэчеря ын фиий оаменилор.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Ши акум, фиилор, аскултаци-мэ, кэч фериче де чей че пэзеск кэиле меле!
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Аскултаць ынвэцэтура, ка сэ вэ фачець ынцелепць, ши ну лепэдаць сфатул меу!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Фериче де омул каре м-аскултэ, каре вегязэ зилник ла порциле меле ши пэзеште прагул уший меле!
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Кэч чел че мэ гэсеште, гэсеште вяца ши капэтэ бунэвоинца Домнулуй.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Дар чел че пэкэтуеште ымпотрива мя ышь ватэмэ суфлетул сэу; тоць чей че мэ урэск пе мине юбеск моартя.”
