Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Não clama porventura a sabedoria, e a inteligência não dá a sua voz?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
No cume das alturas, junto ao caminho, nas encruzilhadas das veredas se põe.
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
Da banda das portas da cidade, à entrada da cidade, e à entrada das portas está gritando.
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
A vós, ó homens, clamo; e a minha voz se dirige aos filhos dos homens.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Entendei, ó símplices, a prudência: e vós, loucos, entendei do coração.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Ouvi, porque falarei coisas excelentes: os meus lábios se abrirão para a equidade.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Porque a minha boca proferirá a verdade, e os meus lábios abominam a impiedade.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Em justiça estão todas as palavras da minha boca: não há nelas nenhuma coisa tortuosa nem perversa.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Todas elas são retas para o que bem as entende, e justas para os que acham o conhecimento.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Aceitai a minha correção, e não a prata: e o conhecimento, mais do que o ouro fino escolhido.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Porque melhor é a sabedoria do que os rubins; e tudo o que mais se deseja não se pode comparar com ela.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Eu, a sabedoria, habito com a prudência, e acho a ciência dos conselhos.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
O temor do Senhor é aborrecer o mal: a soberba, e a arrogância, e o mau caminho, e a boca perversa, aborreço.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Meu é o conselho e verdadeira sabedoria: eu sou o entendimento, minha é a fortaleza.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Por mim reinam os reis e os príncipes ordenam justiça.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Por mim dominam os dominadores, e príncipes, todos os juízes da terra.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Eu amo aos que me amam, e os que de madrugada me buscam me acharão.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Riquezas e honra estão comigo; como também opulência durável e justiça.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Melhor é o meu fruto do que o fino ouro e do que o ouro refinado, e as minhas novidades do que a prata escolhida.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Faço andar pelo caminho da justiça, no meio das veredas do juízo.
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
Para que faça herdar bens permanentes aos que me amam, e eu encha os seus tesouros.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
O Senhor me possuiu no princípio de seus caminhos, desde então, e antes de suas obras.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Desde a eternidade fui ungida, desde o princípio, antes do começo da terra.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Quando ainda não havia abismos, fui gerada, quando ainda não havia fontes carregadas de águas.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
Antes que os montes se houvessem assentado, antes dos outeiros, eu era gerada.
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
Ainda não tinha feito a terra, nem os campos, nem o princípio dos mais miúdos do mundo.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Quando preparava os céus, ai estava eu, quando compassava ao redor a face do abismo,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
Quando afirmava as nuvens de cima, quando fortificava as fontes do abismo,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
Quando punha ao mar o seu termo, para que as águas não trespassassem o seu mando, quando compunha os fundamentos da terra.
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
Então eu estava com ele por aluno: e eu era cada dia as suas delícias, folgando perante ele em todo o tempo;
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
Folgando no seu mundo habitável, e achando as minhas delícias com os filhos dos homens.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Agora, pois, filhos, ouvi-me, porque bem-aventurados serão os que guardarem os meus caminhos.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Ouvi a correção, e sede sábios, e não a rejeiteis.
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Bem-aventurado o homem que me dá ouvidos, velando às minhas portas cada dia, esperando às hombreiras das minhas entradas.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Porque o que me achar achará a vida, e alcançará favor do Senhor.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Mas o que pecar contra mim violentará a sua própria alma: todos os que me aborrecem amam a morte.
