Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Høyr kor visdomsmøyi ropar, og vitet høgmælt talar!
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
Uppe på haugar ved vegen, der stigarne møtest, stend ho,
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
attmed portarne ut or byen, ved døra-inngangen ropar ho høgt:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
«Godtfolk, eg ropar på dykk, og til mannsborni ljomar mi røyst.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Fåkunnige, lær dykk klokskap, og de dårar, vinn dykk vit!
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Høyr, eg talar gjæve ord, og ærlegt er det som lipporne segjer;
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
ja, sanning talar min gom, og lipporne styggjest ved gudløysa.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Alle ord i min munn er rette, det finst ikkje fult eller falskt i deim.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Dei er alle sanne for den kloke og rette for deim som fann kunnskap.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Tak då min age heller enn sylv og kunnskap framfyre utvalt gull!
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
For visdom er betre enn perlor, og av alle skattar er ingen som denne.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Eg, visdomen, skyner meg på klokskap, og vit på rådleggjing hev eg.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Otte for Herren er hat til det vonde; stormod og storlæte, åtferd stygg, og ein munn full av fals eg hatar.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Hjå meg er råd og dug, eg er vit, hjå meg er magt.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Eg gjer at kongar råder, og at hovdingar dømer rett.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Eg gjer at styrarar styrer og fyrstar - alle domarar på jordi.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Eg elskar deim som meg elskar, og dei som leitar meg upp, skal meg finna.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Rikdom og æra er hjå meg, gamalt gods og rettferd.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Mi frukt er betre enn gull, ja skiraste gullet, og den vinning eg gjev, er betre enn utvalt sylv.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Eg gjeng på rettferds veg, midt på rettvise-stigar,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
For eg vil gjeva gods åt deim som elskar meg og fylla deira forråd.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Herren skapte meg til fyrste verket sitt, fordom fyrr han gjorde noko anna.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Alt frå æva er eg innsett, frå upphavet, fyrr jordi vart til.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Fyrr djupi var til, vart eg fødd, då det ei fanst kjeldor fulle med vatn,
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
fyrr fjelli var søkkte ned, fyre haugar vart eg fødd,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
fyrr han skapte jord og mark og den fyrste moldklump i verdi.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Då han laga himmelen, var eg der, då han slo kvelv yver djupet.
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
Då han feste skyerne i det høge, då kjeldorne fossa fram or djupet,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
då han sette grensa for havet, so vatnet ei gjekk lenger enn han baud, då han la grunnvollar for jordi,
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
då var eg verksmeister hjå han og var til hugnad for han dag etter dag, eg leika meg stødt for hans åsyn.
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
Eg leika på heile jordkringen hans og hadde min hugnad i manneborni.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Og no, born, høyr på meg! Sæle er dei som held mine vegar.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Høyr på tukt og vert vise, og slepp ho ikkje ifrå dykk!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Sæl den mann som høyrer på meg, so han dagstødt vaker ved dørerne mine og vaktar dørstokkarne mine.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
For den som finn meg, finn livet og fær velsigning frå Herren.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Men den som missar meg, skader seg sjølv, og alle som hatar meg, elskar dauden.»
