Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Tsy mikoike hao ty hihitse, tsy mañonjom-piarañanañañe hao ty hilala?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
An-kaboañe ey, añ’olon-dalañe eo, am-pitsileañe eo ty ijohaña’e;
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
añ’ilan-dalam-bein-tsariran-drova eo ami’ty fiziliha’ o lalam-beio ty ikoha’e ty hoe:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
Ry ondatio, ikanjiako, ty feoko mb’amo ana’ ondatio.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Ry trentrañeo, mioha hakarafitoañe; naho, ry seretseo, mandrendreha an-troke.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Mitsanoña hitaroñako raha aman-kasiñe; vaho hañakatse volam-bantañe kanao misokake o soñikoo;
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Hivolan-katò ty vavako; fa tiva amo soñikoo o haratiañeo.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Songa mahity o entam-bavakoo, tsy ama’e ty mikeloke ndra mengoke.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Ie vantañe amy mahihitsey vaho mahity ami’ty maha-onin-kilala.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Rambeso o fañòhakoo, fa tsy volafoty; naho ty hilala fa tsy volamena nitsoheñe;
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Fa lombolombo’ o hangeo ty hihitse, vaho tsy eo ty salalaeñe mañirinkiriñ’aze.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Izaho, hihitse, ro miharo-toboke ami’ty filieram-batañe, vaho manjo hilala naho fitalifirañe.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Malain-karatiañe ty fañeveñañe am’ Iehovà. hejeko ty firengeañe, ty fibohabohañe, ty satan-karatiañe, naho ty vava mitera.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Amako ty fanoroañe, naho ty hihitse do’e, Izaho o hilalao; ahy o haozarañeo.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Izaho ty ifehea’ o mpanjakao, naho anoa’ o mpifeheo lily vantañe.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Izaho ty ifeleha’ o mpifelekeo naho o roandriañeo, ze hene mpizaka-to.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Kokoako ze mikoko ahiko, naho handrèndrek’ ahy ze mitsoek’ ahy.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Rekets’ amako ty vara naho ty asiñe; hanàñañe tsy modo naho havañonañe.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Soa te amo volamenao ty havokarako eka ndra volamena ki’e, vaho ambone’ ty volafoty jinoboñe o firegoregoakoo.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Manjotik’ an-dalam-bantan-draho, añivo o oloñolon-kavantañañeo,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
hampandovàko vara o mpikoko ahio, naho hatseheko o kipondi’ iareoo.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Tsinene’ Iehovà raho ho fifotoran-dala’e, ty valoham-pitoloña’e haehae zay.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Tsietoimoneke izay ty nañorizañ’ ahiko, tam-baloha’ey, taolo te nioreñe ty tane toy.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Ie mboe tsy teo o lalekeo ty niterahañ’ ahy, ie mboe tsy nidoadoañan-drano o loharanoo.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
Ie mboe tsy nipetake o vohitseo, taolo o tambohoo, te naterake;
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
Ie mboe tsy niforoñe’e ty tane toy naho o hivokeo, ndra ty deboke valoha’ ty tane toy.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Ie nampijadoñe o likerañeo, teo iraho, Ie nanokitse ty bontoly ami’ty tarehe’ i lalekey eñe,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
Ie natobe’e an-toe’e ey o likerañ’ amboneo, naho nampitosire’e o loha-rano’ i làlekeio.
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
Ie nifahera’e i riakey, tsy handilara’ o ranoo i nandilia’ey; ie tinendre’e o faha-ty tane toio,
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
Le nirekets’ ama’e iraho fa natokisañe, naho nampifaleako lomoñandro, nainai’e nirebek’ aolo’e.
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
Nihisa an-tanem-pimoneña’e vaho nahaehak’ ahy o ana’ ondatio.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Ie amy zao, ry anake, mitsendreña ahy: Haha ze mañorike o lalakoo.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Mitsanoña fañòhañe naho mahihira, vaho ko mifoneñe.
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Haha t’indaty mitsendreñe ahy, ty misary nainai’e an-dalam-beiko eo mandiñe an-dahin-dalako eo.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Ze tendrek’ ahiko tendre-kaveloñe, vaho tolora’ Iehovà fañisohañe;
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Fe ze losotse ahy mijoy vatañe; fonga mikoko havilasy ze malaiñe ahy.
