Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
numquid non sapientia clamitat et prudentia dat vocem suam
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
in summis excelsisque verticibus super viam in mediis semitis stans
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
iuxta portas civitatis in ipsis foribus loquitur dicens
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
o viri ad vos clamito et vox mea ad filios hominum
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
intellegite parvuli astutiam et insipientes animadvertite
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
audite quoniam de rebus magnis locutura sum et aperientur labia mea ut recta praedicent
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
veritatem meditabitur guttur meum et labia mea detestabuntur impium
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
iusti sunt omnes sermones mei non est in eis pravum quid neque perversum
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
recti sunt intellegentibus et aequi invenientibus scientiam
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
accipite disciplinam meam et non pecuniam doctrinam magis quam aurum eligite
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
melior est enim sapientia cunctis pretiosissimis et omne desiderabile ei non potest conparari
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
ego sapientia habito in consilio et eruditis intersum cogitationibus
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
timor Domini odit malum arrogantiam et superbiam et viam pravam et os bilingue detestor
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
meum est consilium et aequitas mea prudentia mea est fortitudo
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
per me reges regnant et legum conditores iusta decernunt
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
per me principes imperant et potentes decernunt iustitiam
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
ego diligentes me diligo et qui mane vigilant ad me invenient me
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
mecum sunt divitiae et gloria opes superbae et iustitia
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
melior est fructus meus auro et pretioso lapide et genimina mea argento electo
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
in viis iustitiae ambulo in medio semitarum iudicii
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
ut ditem diligentes me et thesauros eorum repleam
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Dominus possedit me initium viarum suarum antequam quicquam faceret a principio
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
ab aeterno ordita sum et ex antiquis antequam terra fieret
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
necdum erant abyssi et ego iam concepta eram necdum fontes aquarum eruperant
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
necdum montes gravi mole constiterant ante colles ego parturiebar
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
adhuc terram non fecerat et flumina et cardines orbis terrae
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
quando praeparabat caelos aderam quando certa lege et gyro vallabat abyssos
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
quando aethera firmabat sursum et librabat fontes aquarum
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
quando circumdabat mari terminum suum et legem ponebat aquis ne transirent fines suos quando adpendebat fundamenta terrae
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
cum eo eram cuncta conponens et delectabar per singulos dies ludens coram eo omni tempore
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
ludens in orbe terrarum et deliciae meae esse cum filiis hominum
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
nunc ergo filii audite me beati qui custodiunt vias meas
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
audite disciplinam et estote sapientes et nolite abicere eam
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
beatus homo qui audit me qui vigilat ad fores meas cotidie et observat ad postes ostii mei
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
qui me invenerit inveniet vitam et hauriet salutem a Domino
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
qui autem in me peccaverit laedet animam suam omnes qui me oderunt diligunt mortem
