Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Numquid non sapientia clamitat, et prudentia dat vocem suam?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
In summis, excelsisque verticibus supra viam, in mediis semitis stans,
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
iuxta portas civitatis in ipsis foribus loquitur, dicens:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
O viri, ad vos clamito, et vox mea ad filios hominum.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Intelligite parvuli astutiam, et insipientes animadvertite.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Audite, quoniam de rebus magnis locutura sum: et aperientur labia mea, ut recta prædicent.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Veritatem meditabitur guttur meum, et labia mea detestabuntur impium.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Iusti sunt omnes sermones mei, non est in eis pravum quid, neque perversum.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
recti sunt intelligentibus, et æqui invenientibus scientiam.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Accipite disciplinam meam, et non pecuniam: doctrinam magis, quam aurum eligite.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Melior est enim sapientia cunctis pretiosissimis: et omne desiderabile ei non potest comparari.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Ego sapientia habito in consilio, et eruditis intersum cogitationibus.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Timor Domini odit malum: arrogantiam, et superbiam, et viam pravam, et os bilingue detestor.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Meum est consilium, et æquitas, mea est prudentia, mea est fortitudo.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Per me reges regnant, et legum conditores iusta decernunt:
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Per me principes imperant, et potentes decernunt iustitiam.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Ego diligentes me diligo: et qui mane vigilant ad me, invenient me.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Mecum sunt divitiæ, et gloria, opes superbæ, et iustitia.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Melior est enim fructus meus auro, et lapide pretioso, et genimina me argento electo.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
In viis iustitiæ ambulo, in medio semitarum iudicii,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
ut ditem diligentes me, et thesauros eorum repleam.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Dominus possedit me in initio viarum suarum, antequam quidquam faceret a principio.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Ab æterno ordinata sum, et ex antiquis antequam terra fieret.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Nondum erant abyssi, et ego iam concepta eram: necdum fontes aquarum eruperant:
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
necdum montes gravi mole constiterant: ante colles ego parturiebar:
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
adhuc terram non fecerat, et flumina, et cardines orbis terræ.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Quando præparabat cælos, aderam: quando certa lege, et gyro vallabat abyssos:
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
quando æthera firmabat sursum, et librabat fontes aquarum:
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
quando circumdabat mari terminum suum, et legem ponebat aquis, ne transirent fines suos: quando appendebat fundamenta terræ:
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
Cum eo eram cuncta componens: et delectabar per singulos dies, ludens coram eo omni tempore;
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
ludens in orbe terrarum: et deliciæ meæ esse, cum filiis hominum.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Nunc ergo filii audite me: Beati, qui custodiunt vias meas.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Audite disciplinam, et estote sapientes, et nolite abiicere eam.
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Beatus homo qui audit me, et qui vigilat ad fores meas quotidie, et observat ad postes ostii mei.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Qui me invenerit, inveniet vitam, et hauriet salutem a Domino:
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
qui autem in me peccaverit, lædet animam suam. Omnes, qui me oderunt, diligunt mortem.
