Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Avagy a bölcsesség nem kiált-é, és az értelem nem bocsátja-é ki az ő szavát?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
A magas helyeknek tetein az úton, sok ösvény összetalálkozásánál áll meg.
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
A kapuk mellett a városnak bemenetelin, az ajtók bemenetelinél zeng.
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
Tinéktek kiáltok, férfiak; és az én szóm az emberek fiaihoz van!
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Értsétek meg ti együgyűek az eszességet, és ti balgatagok vegyétek eszetekbe az értelmet.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Halljátok meg; mert jeles dolgokat szólok és az én számnak felnyitása igazság.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Mert igazságot mond ki az én ínyem, és útálat az én ajkaimnak a gonoszság.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Igaz én számnak minden beszéde, semmi sincs ezekben hamis, vagy elfordult dolog.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Mind egyenesek az értelmesnek, és igazak azoknak, kik megnyerték a tudományt.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Vegyétek az én tanításomat, és nem a pénzt; és a tudományt inkább, mint a választott aranyat.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Mert jobb a bölcseség a drágagyöngyöknél; és semmi gyönyörűségek ehhez egyenlők nem lehetnek.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Én bölcsesség lakozom az eszességben, és a megfontolás tudományát megnyerem.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Az Úrnak félelme a gonosznak gyűlölése; a kevélységet és felfuvalkodást és a gonosz útat, és az álnok szájat gyűlölöm.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Enyém a tanács és a valóság, én vagyok az eszesség, enyém az erő.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Én általam uralkodnak a királyok, és az uralkodók végeznek igazságot.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Én általam viselnek a fejedelmek fejedelemséget, és a nemesek, a földnek minden birái.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Én az engem szeretőket szeretem, és a kik engem szorgalmasan keresnek, megtalálnak.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Gazdagság és tisztesség van nálam, megmaradandó jó és igazság.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Jobb az én gyümölcsöm a tiszta aranynál és színaranynál, és az én hasznom a válogatott ezüstnél.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Az igazságnak útán járok, és az igazság ösvényének közepén.
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
Hogy az engem szeretőknek valami valóságost adjak örökségül, és erszényeiket megtöltsem.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Az Úr az ő útának kezdetéül szerzett engem; az ő munkái előtt régen.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Örök időktől fogva felkenettem, kezdettől, a föld kezdetétől fogva.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Még mikor semmi mélységek nem voltak, születtem vala; még mikor semmi források, vízzel teljesek nem voltak.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
Minekelőtte a hegyek leülepedtek volna, a halmoknak előtte születtem.
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
Mikor még nem csinálta vala a földet és a mezőket, és a világ porának kezdetét.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Mikor készíté az eget, ott valék; mikor felveté a mélységek színén a kerekséget;
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
Mikor megerősíté a felhőket ott fenn, mikor erősekké lőnek a mélységeknek forrásai;
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
Mikor felveté a tengernek határit, hogy a vizek át ne hágják az ő parancsolatját, mikor megállapítá e földnek fundamentomait:
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
Mellette valék mint kézmíves, és gyönyörűsége valék mindennap, játszva ő előtte minden időben.
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
Játszva az ő földének kerekségén, és gyönyörűségemet lelve az emberek fiaiban.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
És most fiaim, hallgassatok engemet, és boldogok, a kik az én útaimat megtartják.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Hallgassátok a tudományt és legyetek bölcsek, és magatokat el ne vonjátok!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Boldog ember, a ki hallgat engem, az én ajtóm előtt virrasztván minden nap, az én ajtóim félfáit őrizvén.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Mert a ki megnyer engem, nyert életet, és szerzett az Úrtól jóakaratot.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
De a ki vétkezik ellenem, erőszakot cselekszik az ő lelkén; minden, valaki engem gyűlöl, szereti a halált!
