Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Hikima ba ta yin kira ne? Fahimi ba ya tā da muryarsa ne?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
A ƙwanƙoli a kan hanya, inda hanyoyi suka haɗu, ta ɗauki matsayinta;
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
kusa da ƙofofin shiga cikin birni, a mashigai, ta tā da murya,
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
“Gare ku, ya mutane, nake kira; na tā da muryata ga dukan’yan adam.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
Ku da kuke marasa azanci, ku yi hankali; ku da kuke wawaye, ku nemi fahimi.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Ku saurara, gama ina da abubuwa masu darajan da zan faɗa; na buɗe leɓunana don in faɗa abin da yake daidai.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Bakina yana magana abin da yake gaskiya, gama leɓunana sun ƙi mugunta.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Dukan kalmomin bakina suna da adalci; babu waninsu da ya karkace ko kuwa ƙarya ne.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
Ga mai tunani dukansu daidai ne; ba su da laifi ga waɗanda suke da sani.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Ku zaɓi umarnina a maimakon azurfa, sani a maimakon zinariya zalla,
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
gama hikima ta fi lu’ulu’ai daraja, kuma ba abin da kake sha’awa da za a kwatanta da ita.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
“Ni, hikima, ina zama tare da hankali; ina da sani da iya rarrabewa.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Jin tsoron Ubangiji shi ne ƙin mugunta; ina ƙin girman kai da fariya, halin mugunta da kuma muguwar magana.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Shawara da yin tunani mai kyau nawa ne; ina da fahimi da kuma iko.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Ta wurina sarakuna suke mulki masu mulki kuma suke yin dokokin da suke da adalci;
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
ta wurina sarakuna suke mulki, da kuma dukan manyan mutanen da suke mulkin duniya.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Ina ƙaunar waɗanda suke ƙaunata, kuma waɗanda suke nemana sukan same ni.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Tare da ni akwai wadata da girmamawa, dukiya da wadata masu dawwama.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
’Ya’yan itacena sun fi zinariya zalla; amfanin gonar da nake bayar ya fi azurfa mafi kyau.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Ina tafiya a hanyar adalci, a kan hanyoyin gaskiya,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
ina ba da wadata ga waɗanda suke ƙaunata ina sa wuraren ajiyarsu su cika.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
“Ubangiji ya kawo ni a matsayi na farko na ayyukansa, kafin ayyukansa na tuntuni;
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
an naɗa ni tun fil azal, daga farko, kafin duniya ta kasance.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Sa’ad da babu tekuna, aka haife ni, sa’ad da babu maɓulɓulai masu ruwa;
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
kafin a kafa duwatsu a wurarensu, kafin tuddai ma, an haife ni,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
kafin ya yi duniya ko gonaki ko wata ƙurar duniya.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Ina nan sa’ad da ya kafa sammai a wurarensu, sa’ad da ya shata sararin sama a kan fuskar zurfafa,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
sa’ad da ya kafa gizagizai a bisa ya kuma kafa maɓulɓulan zurfafa daram,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
sa’ad da ya ba wa teku iyakarsa domin kada ruwaye su zarce umarninsa, da kuma sa’ad da ya shata tussan duniya.
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
A lokacin ni ne mai tsara abubuwa a gefensa. Na cika da murna kowace rana, kullum ina farin ciki a gabansa,
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
ina farin ciki da dukan duniyarsa ina murna da’yan adam.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
“Yanzu fa,’ya’yana, ku saurare ni; masu albarka ne waɗanda suke kiyaye hanyoyina.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Ku saurari umarnina ku kuma zama masu hikima; kada ku ƙyale ta.
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Mai albarka ne wanda ya saurare ni; yana tsaro kullum a ƙofofina, yana jira a ƙofar shigata.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Gama duk wanda ya same ni ya sami rai zai kuma sami tagomashi daga Ubangiji.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Amma duk wanda ya kāsa samuna ya cuci kansa; dukan waɗanda suke ƙina suna ƙaunar mutuwa ke nan.”
