Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Mon ikke Visdommen kalder, løfter Indsigten ikke sin Røst?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
Oppe paa Høje ved Vejen, ved Korsveje træder den frem;
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
ved Porte, ved Byens Udgang, ved Dørenes Indgang raaber den:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
Jeg kalder paa eder, I Mænd, løfter min Røst til Menneskens Børn.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
I tankeløse, vind jer dog Klogskab, I Taaber, saa faa dog Forstand!
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Hør, thi jeg fører ædel Tale, aabner mine Læber med retvise Ord;
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
ja, Sandhed taler min Gane, gudløse Læber er mig en Gru.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
Rette er alle Ord af min Mund, intet er falskt eller vrangt;
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
de er alle ligetil for den kloge, retvise for dem der vandt Indsigt.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Tag ved Lære, tag ikke mod Sølv, tag mod Kundskab fremfor udsøgt Guld;
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
thi Visdom er bedre end Perler, ingen Skatte opvejer den.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Jeg, Visdom, er Klogskabs Nabo og raader over Kundskab og Kløgt.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
HERRENS Frygt er Had til det onde. Jeg hader Hovmod og Stolthed, den onde Vej og den falske Mund.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Jeg ejer Raad og Visdom, jeg har Forstand, jeg har Styrke.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Ved mig kan Konger styre og Styresmænd give retfærdige Love;
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
ved mig kan Fyrster raade og Stormænd dømme Jorden.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Jeg elsker dem, der elsker mig, og de, der søger mig, finder mig.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Hos mig er der Rigdom og Ære, ældgammelt Gods og Retfærd.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Min Frugt er bedre end Guld og Malme, min Afgrøde bedre end kosteligt Sølv.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Jeg vandrer paa Retfærds Vej, midt hen ad Rettens Stier
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
for at tildele dem, der elsker mig, Gods og fylde deres Forraadshuse.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Mig skabte HERREN først blandt sine Værker, i Urtid, førend han skabte andet;
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
jeg blev frembragt i Evigheden, i Begyndelsen, i Jordens tidligste Tider;
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
jeg fødtes, før Verdensdybet var til, før Kilderne, Vandenes Væld, var til;
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
førend Bjergene sænkedes, før Højene fødtes jeg,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
førend han skabte Jord og Marker, det første af Jordsmonnets Støv.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Da han grundfæsted Himlen, var jeg hos ham, da han satte Hvælv over Verdensdybet.
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
Da han fæstede Skyerne oventil og gav Verdensdybets Kilder deres faste Sted,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
da han satte Havet en Grænse, at Vandene ej skulde bryde hans Lov, da han lagde Jordens Grundvold,
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
da var jeg Fosterbarn hos ham, hans Glæde Dag efter Dag; for hans Aasyn leged jeg altid,
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
leged paa hans vide Jord og havde min Glæde af Menneskens Børn.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Og nu, I Sønner, hør mig! Vel den, der vogter paa mine Veje!
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Hør paa Tugt og bliv vise, lad ikke haant derom!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Lykkelig den, der hører paa mig, saa han daglig vaager ved mine Døre og vogter paa mine Dørstolper.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Thi den, der finder mig; finder Liv og opnaar Yndest hos HERREN;
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
men den, som mister mig, skader sig selv; enhver, som hader mig, elsker Døden.
