Приповісті 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
Mon ikke Visdommen raaber, og Forstanden opløfter sin Røst?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
Paa Toppen af Højene ved Vejen, midt paa Stierne staar den;
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
ved Siden af Portene, ved Udgangen af Staden, ved Indgangen til Portene raaber den:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
Til eder, I Mænd, vil jeg raabe, og min Røst lyde til Menneskens Børn.
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
I uvidende! fatter Vid; og I Daarer! fatter Forstand.
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
Hører, thi jeg vil tale fyrstelige Ting og aabne mine Læber med Retvished.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
Thi min Gane taler Sandhed, og Ugudelighed er en Vederstyggelighed for mine Læber.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
I Retfærdighed ere alle min Munds Ord; der er intet fordrejet eller forvendt i dem.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
De ere alle rette for den forstandige og ligefremme for dem, som finde Kundskab.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
Tager imod min Undervisning og ikke imod Sølv og imod Kundskab fremfor udsøgt Guld.
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Thi Visdom er bedre end Perler, og alle de Ting, man har Lyst til, kunne ikke lignes ved den.
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
Jeg, Visdommen, jeg har taget Bolig i Vidskab og besidder Kundskab om kløgtige Raad.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
Herrens Frygt er at hade ondt; Hoffærdighed og Hovmodighed og Ondskabs Vej og den Mund, som taler forvendte Ting, hader jeg.
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
Raad og hvad der har Bestand, hører mig til; jeg er Forstand, mig hører Styrke til.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
Ved mig regere Konger, og ved mig beskikke Fyrster Ret.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
Ved mig herske Herskere og Høvdinger, alle Dommere paa Jorden.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
Jeg elsker dem, som elske mig, og de, som søge mig, skulle finde mig.
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
Rigdom og Ære er hos mig, varigt Gods og Retfærdighed.
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
Min Frugt er bedre end Guld og ædelt Malm, og at vinde mig er bedre end udsøgt Sølv.
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
Jeg vandrer paa Retfærdigheds Vej, midt paa Rettens Stier,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
til at lade dem, som elske mig, arve varigt godt og til at fylde deres Forraadskamre.
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
Herren ejede mig som sin Vejs Begyndelse, forud for sine Gerninger, fra fordums Tid.
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
Fra Evighed er jeg indsat, fra det første af, før Jorden var.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
Da Afgrundene endnu ikke vare, er jeg født, da Kilderne, som have meget Vand, ikke vare til.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
Før Bjergene bleve nedsænkede, før Højene bleve til, er jeg født.
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
Han havde endnu ikke skabt Jorden eller Markerne eller det første af Jordens Støv.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
Der han beredte Himlene, da var jeg der, der han slog en Kreds oven over Afgrunden;
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
der han befæstede Skyerne heroventil, der Afgrundens Kilder fik deres faste Sted;
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
der han satte Havet dets Grænse, at Vandene ikke skulde overtræde hans Befaling, der han lagde Jordens Grundvold:
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
Da var jeg hos ham som Kunstnerinde, og jeg var hans Lyst Dag for Dag, og jeg legede for hans Ansigt alle Tider;
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
jeg legede i Verden paa hans Jord, og min Lyst var hos Menneskens Børn.
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
Og nu, Børn, hører mig! og salige ere de, som tage Vare paa mine Veje.
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
Hører Undervisning og bliver vise, og lader den ikke fare!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
Saligt er det Menneske, som hører mig, saa at han dagligt vaager ved mine Døre og tager Vare paa mine Dørstolper.
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
Thi hvo mig finder, han finder Livet og faar Velbehag hos Herren.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
Men hvo, som synder imod mig, skader sin Sjæl; alle, som mig hade, elske Døden.
