Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
