Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Me ba, fa me nsɛm sie na kora mʼahyɛde wɔ wo mu.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Di mʼahyɛde so na wubenya nkwa; bɔ me nkyerɛkyerɛ ho ban sɛ nea wodɔ no.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Kyekyere bɔ wo nsateaa ho; kyerɛw no yiye gu wo koma pon so.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Ka kyerɛ nyansa se, “Woyɛ me nuabea,” na frɛ ntease wo busuani;
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Wɔbɛtwe wo afi ɔbeawaresɛefo ho, afi ɔbeawarefo huhuni nsɛmmɔdɛ ho.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Me fi mfɛnsere ano, mede mʼani faa mfɛnsere mu.
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
Mihuu wɔ ntetekwaafo mu, mehyɛɛ mmerante no mu baako nsow, ɔbabun a onni adwene.
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Na ɔnam borɔn a ɛbɛn ɔbea no fi so a nʼani kyerɛ ɔbea no fi
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
bere a onwini redwo, na anim rebiribiri no.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Afei ɔbea bi fi behyiaa no a wasiesie ne ho sɛ oguamanfo a nnaadaa wɔ ne koma mu.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
(Ɔyɛ hyirenn na hwee mfa ne ho, ɔntena fie koraa;
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
nnɛ wohu no mmɔnten so, ɔkyena na ɔte aguabɔbea, ɔtetɛw wɔ mmantwea mmantwea.)
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Osoo ne mu few nʼano, wamfɛre, na ɔkae se,
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
“Mewɔ asomdwoe afɔrebɔde wɔ fie; nnɛ madi me bɔhyɛ so.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Enti mebae sɛ merebehyia wo; mehwehwɛɛ wo na mahu wo!
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Mato me mpa, mede nwera a wɔahyɛ no aduru a efi Misraim.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Mede nnuhuam apete me mpa so: kurobow, pɛprɛ ne dupapo.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Bra, ma yɛmfa ɔdɔ mmɔ ɔdɔ mu nkosi anɔpa;
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Me kunu nni fie; watu kwan na ɔbɛkyɛ.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Ɔde sika a ɛdɔɔso hyɛɛ ne sika kotoku ma na ɔremma kosi ɔsram no kurokumatwa bere mu.”
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Ɔde tɛkrɛmakyene bɔɔ no adafa; ɔde nnaadaa nyaa no ne no dae.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Odii nʼakyi prɛko pɛ te sɛ nantwi a ɔrekɔ akumii, anaa ɔwansan a ɔde ne ti rekɔhyɛ hankare fi mu
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
kosi sɛ bɛmma bɛwɔ ne brɛbo mu, te sɛ anomaa a ɔrekɔtɔ anomaa afiri mu na onnim sɛ ɔbɛhwere ne nkwa.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Na afei, me mma, muntie me; monyɛ aso mma nea meka.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Mommma mo koma mpatiri nkɔ no so na momman mmfa nʼakwan so.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Bebree na wɔnam no so ahwehwe ase; wɔn a wakum wɔn dɔɔso pa ara.
