Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Oğlum, sözlerimi yerine getir, Aklında tut buyruklarımı.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Buyruklarımı yerine getir ki, yaşayasın. Öğrettiklerimi gözünün bebeği gibi koru.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Onları yüzük gibi parmaklarına geçir, Yüreğinin levhasına yaz.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Bilgeliğe, “Sen kızkardeşimsin”, Akla, “Akrabamsın” de.
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Zina eden kadından, Yaltaklanan ahlaksız kadından seni koruyacak olan bunlardır.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Evimin penceresinden, Kafesin ardından dışarıyı seyrederken,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
Bir sürü toy gencin arasında, Sağduyudan yoksun bir delikanlı çarptı gözüme.
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Akşamüzeri, alaca karanlıkta, Akşam karanlığı çökerken, O kadının oturduğu sokağa saptığını, Onun evine yöneldiğini gördüm.
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Derken kadın onu karşıladı, Fahişe kılığıyla sinsice.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Yaygaracı, dik başlı biriydi kadın. Bir an bile durmaz evde.
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Kâh sokakta, kâh meydanlardadır. Sokak başlarında pusuya yatar.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Delikanlıyı tutup öptü, Yüzü kızarmadan ona şöyle dedi:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
“Esenlik kurbanlarımı kesmek zorundaydım, Adak sözümü bugün yerine getirdim.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Bunun için seni karşılamaya, seni aramaya çıktım, İşte buldum seni!
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Döşeğime Mısır ipliğinden dokunmuş Renkli örtüler serdim.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Yatağıma mür, öd Ve tarçın serptim.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Haydi gel, sabaha dek doya doya sevişelim, Aşktan zevk alalım.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Kocam evde değil, Uzun bir yolculuğa çıktı.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Yanına para torbasını aldı, Dolunaydan önce eve dönmeyecek.”
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Onu bir sürü çekici sözlerle baştan çıkardı, Tatlı diliyle peşinden sürükledi.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Kesimevine götürülen öküz gibi Hemen izledi onu delikanlı; Tuzağa düşen geyik gibi,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Ciğerini bir ok delene kadar; Kapana koşan bir kuş gibi, Bunun yaşamına mal olacağını bilmeden.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Çocuklarım, şimdi dinleyin beni, Kulak verin söylediklerime,
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Sakın o kadına gönül vermeyin, Onun yolundan gitmeyin.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Yere serdiği bir sürü kurbanı var, Öldürdüğü kişilerin sayısı pek çok.
