Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Hijo mío, guarda mis razones, y encierra contigo mis mandamientos.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Guarda mis mandamientos, y vivirás; y mi ley como las niñas de tus ojos.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Lígalos a tus dedos: escríbelos en la tabla de tu corazón.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Di a la sabiduría: Tú eres mi hermana; y a la inteligencia llama parienta:
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Para que te guarden de la mujer ajena, y de la extraña, que ablanda sus palabras.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Porque mirando yo por la ventana de mi casa, por mi ventana,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
Miré entre los simples, consideré entre los mancebos un mancebo falto de entendimiento,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
El cual pasaba por la calle, junto a su esquina; e iba camino de su casa,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
A la tarde del día, ya que oscurecía, en la oscuridad y tiniebla de la noche:
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Y veis aquí una mujer, que le sale al encuentro con atavío de ramera, astuta de corazón,
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Alborotadora y rencillosa: sus pies no pueden estar en casa:
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Ahora de fuera, ahora por las plazas: asechando por todas las encrucijadas.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Y traba de él, y bésale; desvergonzó su rostro; y díjole:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Sacrificios de paz he prometido, hoy he pagado mis votos:
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Por tanto he salido a encontrarte, buscando diligentemente tu faz; y héte hallado.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Con paramentos he emparamentado mi cama, alzados con cuerdas de Egipto.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
He sahumado mi cámara con mirra, áloes, y canela.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Ven, embriaguémosnos de amores hasta la mañana: alegrémosnos en amores.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Porque el marido no está en su casa, ha ido a un viaje muy largo:
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
El saco del dinero llevó en su mano, el día de la fiesta volverá a su casa.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Derribóle con la multitud de la suavidad de sus palabras: con la blandura de sus labios le compelió.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Váse en pos de ella luego, como va el buey al degolladero, y como el insensato a las prisiones para ser castigado:
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
De tal manera que la saeta traspasó su hígado: como el ave que se apresura al lazo, y no sabe que es contra su vida.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Ahora pues hijos, oídme, y estád atentos a las razones de mi boca.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
No se aparte a sus caminos tu corazón; y no yerres en sus veredas.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Porque a muchos ha hecho caer muertos; y todos los fuertes han sido muertos por ella.
