Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Hijo mío, guarda mis palabras Y atesora mis mandamientos dentro de ti.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Guarda mis mandamientos y vive, Y mi enseñanza como la niña de tu ojo.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Átalos a tus dedos. Escríbelos en la tabla de tu corazón.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Dí a la sabiduría: Tú eres mi hermana. Llama al entendimiento [tu] íntimo amigo,
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Para que te guarden de la mujer ajena, De la seductora [que] lisonjea con sus palabras.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Pues cuando desde la ventana de mi casa Observaba entre las celosías,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
Vi entre los ingenuos. Observé entre los jóvenes A un joven falto de entendimiento
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Que pasaba por la calle cerca de la esquina de ella. Caminaba en dirección a la casa de ella
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
Al anochecer, cuando ya oscurecía, En medio de la noche y la oscuridad.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Y ahí estaba una mujer que [salía] a encontrarlo, Astuta de corazón, vestida de prostituta,
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Bullanguera y desenfrenada. Sus pies no pueden permanecer en casa,
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Unas veces en las calles, otras en las plazas, Acecha en todas las esquinas.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Lo agarró y lo besó, Y descaradamente le dijo:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Prometí sacrificios de paz. Hoy pagué mis votos.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Por tanto salí a encontrarte, A buscar diligentemente tu rostro, y te hallé.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Preparé mi cama con colchas. La tendí con lino de Egipto.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Perfumé mi cama con mirra, áloes, y canela.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Ven, deleitémonos con caricias hasta el alba. Embriaguémonos de amores,
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Porque mi esposo no está en casa. Emprendió un largo viaje.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Llevó consigo una bolsa de dinero. El día de luna nueva volverá a su casa.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Lo rindió con la mucha suavidad de sus palabras. Lo sedujo con sus labios lisonjeros.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Súbitamente se fue tras ella, Como el buey al matadero, Como un venado que se enredó en la trampa,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Como ave que se lanza contra la red, Sin saber que le costará la vida, Hasta que una flecha le traspasa el hígado.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Ahora pues, hijos, escúchenme. Presten atención a las palabras de mi boca:
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
No dejes que tu corazón se aparte a los caminos de ella, Ni te extravíes por sus sendas.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Porque ella dejó muchos heridos, Y aun los más fuertes fueron asesinados por ella.
