Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Mwanakomana wangu, chengeta mashoko angu ugoviga mirayiro yangu mauri.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Chengeta mirayiro yangu ugorarama; uchengete dzidziso dzangu semboni yeziso rako.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Uzvisungirire paminwe yako; uzvinyore pahwendefa yomwoyo wako.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Uti kuuchenjeri, “Uri hanzvadzi yangu,” uye uti kunzwisisa ndiyo hama yako;
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
zvichakuchengeta kure nomukadzi chifeve; kubva pamudzimai asingazvibati anokwezva namashoko ake.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Napawindo remba yangu ndakatarira panze nomumagirazi.
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
Ndakaona pakati pavasina mano ndikacherechedza pakati pamajaya, rimwe jaya rakanga risina njere.
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Rakanga richidzika nomugwagwa pedyo nepakona yomukadzi uya, richifamba rakananga kumba kwake,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
panguva yorubvunzavaeni, zuva ravira, kunze kwosviba.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Ipapo mukadzi akabuda kuzosangana naye, akapfeka sechifeve uye azere nounyengeri.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Anotaura noruzha uye anozvikudza, tsoka dzake hadzigari pamba;
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
imwe nguva ari munzira, imwe nguva ari pazvivara. Anorindira pamakona ose.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Akamubata ndokumutsvoda, uye nechiso chisina nyadzi akati:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
“Ndine zvipiriso zvokuwadzana kumba kwangu; nhasi ndazadzisa mhiko dzangu.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Saka ndauya kuzosangana newe; ndanga ndichikutsvaka, zvino ndazokuwana!
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Ndawaridza mubhedha wangu machira ane mavara, anobva kuIjipiti.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Ndasasa zvinonhuhwira pamubhedha wangu, zvinoti: mura, gavakava nesinamoni.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Uya, tinwe tigute norudo kusvikira mangwanani; ngatifare zvedu norudo!
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Murume wangu haako kumba, akafamba rwendo rurefu.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Akatakura homwe yake izere nemari uye haangadzoki kumba kusvikira pajenaguru.”
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Namashoko okunyengetedza akamutsausa; akamukwezva nokutaura kwake kunonyengera.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Pakarepo akamutevera senzombe inoenda kundobayiwa, senondo inopinda mumusungo,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
kusvikira museve wabaya chiropa chake, seshiri inokurumidza kupinda muugombe, asingazivi kuti zvichamuurayisa.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Saka zvino, vanakomana vangu, teererai kwandiri; nyatsoteererai zvandinotaura.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Usarega mwoyo wako uchitsaukira kunzira dzake, kana kurasikira pamakwara ake.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Vazhinji vakakuvadzwa naye vakawisirwa pasi; vaakauraya vakawanda kwazvo.
