Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Filho meu, guarda minhas palavras; e deposita em ti meus mandamentos.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Guarda meus mandamentos, e vive; e minha lei, como as pupilas de teus olhos.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Ata-os aos teus dedos; escreve-os na tábua do teu coração.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Dize à sabedoria: Tu és minha irmã; E à prudência chama de parente.
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Para que te guardem da mulher alheia, da estranha, [que] lisonjeia com suas palavras.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Porque da janela de minha casa, pelas minhas grades eu olhei;
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
E vi entre os simples, prestei atenção entre os jovens, um rapaz que tinha falta de juízo;
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Que estava passando pela rua junto a sua esquina, e seguia o caminho da casa dela;
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
No crepúsculo, ao entardecer do dia, no escurecer da noite e nas trevas.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
E eis que uma mulher lhe [saiu] ao encontro, com roupas de prostituta, e astuta de coração.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Esta era barulhenta e insubordinada; os pés dela não paravam em sua casa.
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
De tempos em tempos ela fica fora [de casa], nas ruas, espreitando em todos os cantos.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Então ela o pegou, e o beijou; e com atrevimento em seu rosto, disse-lhe:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Sacrifícios pacíficos tenho comigo; hoje paguei meus votos.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Por isso saí para te encontrar; para buscar apressadamente a tua face, e te achei.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Já preparei minha cama com cobertas; com tecidos de linho fino do Egito.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Já perfumei meu leito com mirra, aloés e canela.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Vem [comigo]; iremos nos embebedar de paixões até a manhã, e nos alegraremos de amores.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Porque [meu] marido não está em casa; ele viajou para longe.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Ele tomou uma bolsa de dinheiro em sua mão; [e só] volta para casa no dia determinado.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Ela o convenceu com suas muitas palavras sedutoras; com a lisonja de seus lábios ela o persuadiu.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Ele foi logo após ela, como o boi vai ao matadouro; e como o louco ao castigo das prisões.
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Até que uma flecha atravesse seu fígado; como a ave que se apressa para a armadilha, e não sabe que está [armada] contra sua vida.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Agora pois, filhos, escutai-me; e prestai atenção às palavras de minha boca.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Que teu coração não se desvie para os caminhos dela, e não andes perdido pelas veredas dela.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Porque ela derrubou muitos feridos; e são muitíssimos os que por ela foram mortos.
