Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
fili mi custodi sermones meos et praecepta mea reconde tibi
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
serva mandata mea et vives et legem meam quasi pupillam oculi tui
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
liga eam in digitis tuis scribe illam in tabulis cordis tui
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
dic sapientiae soror mea es et prudentiam voca amicam tuam
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
ut custodiat te a muliere extranea et ab aliena quae verba sua dulcia facit
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
de fenestra enim domus meae per cancellos prospexi
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
et video parvulos considero vecordem iuvenem
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
qui transit in platea iuxta angulum et propter viam domus illius graditur
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
in obscuro advesperascente die in noctis tenebris et caligine
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
et ecce mulier occurrit illi ornatu meretricio praeparata ad capiendas animas garrula et vaga
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
quietis inpatiens nec valens in domo consistere pedibus suis
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
nunc foris nunc in plateis nunc iuxta angulos insidians
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
adprehensumque deosculatur iuvenem et procaci vultu blanditur dicens
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
victimas pro salute debui hodie reddidi vota mea
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
idcirco egressa sum in occursum tuum desiderans te videre et repperi
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
intexui funibus lectum meum stravi tapetibus pictis ex Aegypto
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
aspersi cubile meum murra et aloe et cinnamomo
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
veni inebriemur uberibus donec inlucescat dies et fruamur cupitis amplexibus
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
non est enim vir in domo sua abiit via longissima
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
sacculum pecuniae secum tulit in die plenae lunae reversurus est domum suam
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
inretivit eum multis sermonibus et blanditiis labiorum protraxit illum
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
statim eam sequitur quasi bos ductus ad victimam et quasi agnus lasciviens et ignorans quod ad vincula stultus trahatur
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
donec transfigat sagitta iecur eius velut si avis festinet ad laqueum et nescit quia de periculo animae illius agitur
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
nunc ergo fili audi me et adtende verba oris mei
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
ne abstrahatur in viis illius mens tua neque decipiaris semitis eius
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
multos enim vulneratos deiecit et fortissimi quique interfecti sunt ab ea
