Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Mein Kind, behalte meine Rede und verbirg meine Gebote bei dir.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Behalte meine Gebote, so wirst du leben, und mein Gesetz wie deinen Augapfel.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Binde sie an deine Finger; schreibe sie auf die Tafel deines Herzens.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Sprich zur Weisheit: “Du bist meine Schwester”, und nenne die Klugheit deine Freundin,
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
daß du behütet werdest vor dem fremden Weibe, vor einer andern, die glatte Worte gibt.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Denn am Fenster meines Hauses guckte ich durchs Gitter
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
und sah unter den Unverständigen und ward gewahr unter den Kindern eines törichten Jünglings,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
der ging auf der Gasse an einer Ecke und trat daher auf dem Wege bei ihrem Hause,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
in der Dämmerung, am Abend des Tages, da es Nacht ward und dunkel war.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Und siehe, da begegnete ihm ein Weib im Hurenschmuck, listig,
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
wild und unbändig, daß ihr Füße in ihrem Hause nicht bleiben können.
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Jetzt ist sie draußen, jetzt auf der Gasse, und lauert an allen Ecken.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Und erwischte ihn und küßte ihn unverschämt und sprach zu ihm:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Ich habe Dankopfer für mich heute bezahlt für meine Gelübde.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Darum bin herausgegangen, dir zu begegnen, dein Angesicht zu suchen, und habe dich gefunden.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Ich habe mein Bett schön geschmückt mit bunten Teppichen aus Ägypten.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Ich habe mein Lager mit Myrrhe, Aloe und Zimt besprengt.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Komm, laß und buhlen bis an den Morgen und laß und der Liebe pflegen.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Denn der Mann ist nicht daheim; er ist einen fernen Weg gezogen.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Er hat den Geldsack mit sich genommen; er wird erst aufs Fest wieder heimkommen.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Sie überredete ihn mit vielen Worten und gewann ihn mit ihrem glatten Munde.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Er folgt ihr alsbald nach, wie ein Ochse zur Fleischbank geführt wird, und wie zur Fessel, womit man die Narren züchtigt,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
bis sie ihm mit dem Pfeil die Leber spaltet; wie ein Vogel zum Strick eilt und weiß nicht, daß es ihm sein Leben gilt.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
So gehorchet mir nun, meine Kinder, und merket auf die Rede meines Mundes.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Laß dein Herz nicht weichen auf ihren Weg und laß dich nicht verführen auf ihrer Bahn.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Denn sie hat viele verwundet und gefällt, und sind allerlei Mächtige von ihr erwürgt.
