Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
My son, keep my sayings, and, my commandments, treasure by thee;
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Keep my commandments and live, and mine instruction, as the pupil of thine eye;
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Bind them upon thy fingers, write them, on the tablet of thy heart;
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Say unto wisdom, My sister, thou! and, an acquaintance, call thou, understanding:
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
That thou mayest be kept, from the woman that is a stranger, from the female unknown, who, with her speeches, doth flatter.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
For, in the window of my house, through my lattice, I looked out;
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
And saw among the simple ones, discerned among the youths, A young man lacking sense;
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Passing through the street, near her corner, and, on the way to her house, he sauntered along;
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
In the twilight, in the evening of the day, in the midst of the night, and the gloom;
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
And lo! a woman, came to meet him, attired as one unchaste, of a wily heart.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Boisterous, is she, and rebellious, In her house, abide not her feet;
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Now outside, now in the broadways, and, near every corner, she lieth in wait:
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
So she caught him, and kissed him, and, embolding her face, she said to him:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Peace-offerings, are by me, to-day, have I paid my vows;
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
For this cause, came I forth to meet thee, to seek diligently thy face, and I have found thee:
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Coverlets, have I spread on my couch of pleasure, dark-hued stuffs, of the yarn of Egypt;
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
I have sprinkled my bed, with myrrh, aloes, and cinnamon:
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Come! let us take our fill of endearments, until morning, let us delight ourselves with caresses;
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
For the husband is not in his house, he hath gone on a journey afar;
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
A bag of silver, hath he taken in his hand, On the day of the full moon, will he enter his house.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
She turneth him aside, with her great persuasiveness, —with the flattery of her lips, she compelleth him:
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Going after her instantly, as an ox, to the slaughter, he entereth, and, as in fetters, unto the correction of a fool.
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Until an arrow cleaveth his liver, as a bird hasteth into a snare, and knoweth not, that, for his life, it is!
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Now, therefore, ye sons, hearken unto me, and attend, to the sayings of my mouth;
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Let not thy heart, turn aside to her ways, Do not go astray, in her paths.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
For, many, wounded, hath she caused to fall, —yea strong men, slain wholly by her:
