Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
My son, keep my words and treasure my commandments within you.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Keep my commandments and live; guard my teachings as the apple of your eye.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Tie them to your fingers; write them on the tablet of your heart.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Say to wisdom, “You are my sister,” and call understanding your kinsman,
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
that they may keep you from the adulteress, from the stranger with seductive words.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
For at the window of my house I looked through the lattice.
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
I saw among the simple, I noticed among the youths, a young man lacking judgment,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
crossing the street near her corner, strolling down the road to her house,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
at twilight, as the day was fading into the dark of the night.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Then a woman came out to meet him, with the attire of a harlot and cunning of heart.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
She is loud and defiant; her feet do not remain at home.
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Now in the street, now in the squares, she lurks at every corner.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
She seizes him and kisses him; she brazenly says to him:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
“I have made my peace offerings; today I have paid my vows.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
So I came out to meet you; I sought you, and I have found you.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
I have decked my bed with coverings, with colored linen from Egypt.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
I have perfumed my bed with myrrh, with aloes, and with cinnamon.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Come, let us take our fill of love till morning. Let us delight in loving caresses!
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
For my husband is not at home; he has gone on a long journey.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
He took with him a bag of money and will not return till the moon is full.”
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
With her great persuasion she entices him; with her flattering lips she lures him.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
He follows her on impulse, like an ox going to the slaughter, like a deer bounding into a trap,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
until an arrow pierces his liver, like a bird darting into a snare— not knowing it will cost him his life.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Now, my sons, listen to me, and attend to the words of my mouth.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Do not let your heart turn aside to her ways; do not stray into her paths.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
For she has brought many down to death; her slain are many in number.
