< Приповісті 7 >
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
১আমার পুত্র, আমার কথা সব পালন কর, আমার আদেশ সব তোমার কাছে সঞ্চয় কর।
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
২আমার আদেশ সব পালন কর, জীবন পাবে এবং চোখের তারার মত আমার ব্যবস্থা রক্ষা কর;
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
৩তোমার আঙ্গুলে সেগুলো বেঁধে রাখ, তোমার হৃদয় ফলকে তা লিখে রাখ।
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
৪প্রজ্ঞাকে বল, “তুমি আমার বোন এবং সুবিবেচনাকে তোমার সখী বল,”
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
৫তাতে তুমি পরস্ত্রী থেকে রক্ষা পাবে, ব্যাভিচারিনীর স্বছন্দ শব্দ থেকে রক্ষা পাবে।
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
৬আমি নিজের ঘরের জানালা থেকে জালি দিয়ে দেখছিলাম;
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
৭নির্বোধদের মধ্যে আমার চোখ পড়ল, আমি যুবকদের মধ্যে এক জনকে দেখলাম, সে বুদ্ধিহীন যুবক।
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
৮সে গলিতে গেল, ঐ স্ত্রীর কোণের কাছে আসল, তার বাড়ীর পথে চলল।
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
৯তখন সন্ধ্যাবেলা, দিন শেষ হয়েছিল, রাত অন্ধকার হয়েছিল।
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
১০তখন দেখ, এক স্ত্রী তার সামনে আসল, সে বেশ্যার পোশাক পরেছিল ও অভিসন্ধির হৃদয় ছিল;
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
১১সে ঝগড়াটে ও অবাধ্যা, তার পা ঘরে থাকে না;
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
১২সে কখনও সড়কে, কখনও রাস্তায়, কোণে কোণে অপেক্ষা করতে থাকে।
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
১৩সে তাকে ধরে চুমু খেল, নির্লজ্জ মুখে তাকে বলল,
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
১৪আমাকে মঙ্গলের জন্য বলিদান করতে হয়েছে, আজ আমি নিজের মানত পূর্ণ করেছি;
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
১৫তাই তোমার সঙ্গে দেখা করতে বাইরে এসেছি, সযত্নে তোমার মুখ দেখতে এসেছি, তোমাকে পেয়েছি।
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
১৬আমি খাটে বুটাদার চাদর পেতেছি, মিশরের সূতোর্ চিত্রবিচিত্র পর্দার কাপড় লাগিয়েছি।
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
১৭আমি গন্ধরস, অগুরু ও দারুচিনি দিয়ে নিজের বিছানা গন্ধে ভরিয়ে দিয়েছি।
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
১৮চল, আমরা সকাল পর্যন্ত কামরসে মত্ত হই, আমরা প্রেমের বাহুল্যে আমোদ করি।
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
১৯কারণ কর্তা ঘরে নেই, তিনি দূরে গেছেন;
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
২০টাকার তোড়া সঙ্গে নিয়ে গেছেন, পূর্ণিমার দিন ঘরে আসবেন।
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
২১অনেক মিষ্টি কথায় সে তার মন চুরি করল, ঠোটের চাটুকরিতে তাকে আকর্ষণ করল।
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
২২তখনি সে তার পেছনে গেল, যেমন গরু মরতে যায়, যেমন শেকলে বাঁধা ব্যক্তি বকর শাস্তি পেতে যায়;
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
২৩শেষে তার যকৃত বানে বিধল; যেমন পাখি ফাঁদে পড়তে বেগে ধাবিত হয়, আর জানে না যে, তার জীবন বিপদগ্রস্ত।
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
২৪এখন আমার পুত্ররা, আমার কথা শোন, আমার মুখের কথায় মন দাও।
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
২৫তোমার মন ওর পথে না যাক, তুমি ওর পথে যেও না।
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
২৬কারণ সে অনেককে আঘাত করে মেরে ফেলেছে, তারা গণনা করতে পারবে না।
27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т. (Sheol )
২৭তার ঘর পাতালের পথ, যে পথ মৃত্যুর কক্ষে নেমে যায়। (Sheol )