Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Wiilkaygiiyow, haddaad deriskaaga dammiin u noqotid, Ama haddaad shisheeye gacanta dhaar ugu dhiibtid,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Markaas waxaa lagugu dabay erayada afkaaga, Oo waxaa lagugu qabtay erayada afkaaga.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Haddaba, wiilkaygiiyow, bal waxan samee oo isa samatabbixi, Waayo, gacantii deriskaagii waad gashay; U tag, oo is-hoosaysii, oo deriskaaga bari.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Indhahaaga hurdo ha isugu keenin, Oo indhahaaga daboolkoodana lulo ha isugu qaban.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Isu samatabbixi sida cawl gacanta ugaadhsadaha uga baxsato, Iyo sida shimbir gacanta shimbirdabaha uga baxsato.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Kaaga caajiska ahow, bal qudhaanjada u tag, Oo bal jidadkeeda u fiirso oo caqli yeelo,
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Iyadoo aan lahayn madaxweyne, Sirkaal iyo taliye toona,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Ayay guga cuntadeeda soo diyaarsataa, Oo quudkeedana waxay soo urursataa wakhtiga beeraha la goosto.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Haddaba kaaga caajiska ahow, ilaa goormaad hurdaysaa? Goormaadse hurdadaada ka toosaysaa?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Weliba, in yar baad seexataa, in yar baad lulootaa, Oo in yar baad gacmaha hurdo aawadeed u laabataa,
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Hadda caydhinimadaadu waxay u iman doontaa sida mid dad dhaca, Oo baahidaaduna waxay u iman doontaa sida nin hub wata.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Qofkii waxmatare ah, iyo ninkii sharrow ahuba, Wuxuu ku socdaa af qalloocan;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Indhihiisuu ku baaqaa, oo cagihiisuu ku hadlaa, Oo faruhuu wax ku baraa;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Qalbigiisa qalloocnaan baa ku jirta, had iyo goorna wuxuu ku fikiraa shar, Oo wuxuu beeraa muran.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Haddaba sidaas daraaddeed masiibadiisu degdeg bay u iman doontaa, Oo dhaqso buu u jabi doonaa, dawona ma leh.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Waxaa jira lix waxyaalood oo uu Rabbigu neceb yahay, Haah, toddoba ayaa naftiisu aad u karahdaa,
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Waana indho kibir badan, carrab been sheega, Iyo gacmo dhiig aan eed lahayn daadiya,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Qalbi male shar ah hindisa, Iyo cago xumaan ku degdega,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Markhaati been ah oo been sheega, Iyo kii muran dad walaalo ah ku dhex beera.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Wiilkaygiiyow, qaynuunka aabbahaa xaji, Oo amarka hooyadaana ha ka tegin.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Had iyo goorba qalbiga ku sido, Oo qoortana ku xidho.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Markaad socotid wuu ku hoggaamin doonaa, Oo markaad seexatidna wuu ku dhawri doonaa, Markaad toostidna wuu kula hadli doonaa.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Waayo, qaynuunku waa laambad, amarkuna waa iftiin, Oo canaanashada edbintuna waa jidkii nolosha,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Inay kaa dhawraan naagta sharka ah, Iyo sasabashada carrabka naagta qalaad.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Quruxdeeda qalbigaaga ha ka damcin, Oo yaanay indhaheeda daboolkooda kugu sasaban.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Waayo, naag dhillo ah aawadeed waxaa nin la gaadhsiiyaa go' kibis ah, Oo dhilladuna waxay ugaadhsataa nafta qaaligaa.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Miyuu nin laabta dab ku qaadi karaa, Iyadoo aan dharkiisu guban?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Miyuu mid dhuxul kulul ku kor socon karaa, Iyadoo aan cagihiisu guban?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Haddaba sidaas oo kaluu noqdaa kii naagta deriskiisa u tagaa, Oo ku alla kii iyada taabtaaba ma taqsiir la'aan doono.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Dadku tuug ma quudhsadaan hadduu wax xado Inuu naftiisa dhergiyo markuu gaajoodo,
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Laakiinse haddii isaga la qabto waa inuu toddoba jibbaar u magdhabaa, Waa inuu ku bixiyaa waxa gurigiisa yaal oo dhan.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Kii naag ka sinaystaa wuu caqli daranyahay, Oo kii sidaas yeelaa naftiisuu halligaa.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Oo wuxuu heli doonaa dhaawacyo iyo sharafdarro; Oo ceebtiisana lama tirtiri doono innaba.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Waayo, hinaaso waa nin cadhadiis. Maalinta aarsashadana isagu ma tudhi doono.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Isagu innaba mag kaa qaadan maayo, oo sinaba kuula heshiin maayo, In kastoo aad hadiyado badan siisid.
