Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Synu mój! jeźlibyś ręczył za przyjaciela twego, a dałbyś obcemu rękę twoję:
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Usidliłeś się słowy ust twoich, pojmanyś mowami ust twoich.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Przetoż uczyń tak, synu mój! a wyzwól się, gdyżeś wpadł w rękę przyjaciela twego; idźże, upokórz się, a nalegaj na przyjaciela twego.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Nie dawaj snu oczom twoim, ani drzemania powiekom twoim.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Wyrwij się jako łani z rąk myśliwca i jako ptak z ręki ptasznika.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Idź do mrówki, leniwcze! obacz drogi jej, a nabądź mądrości;
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Która, choć nie ma wodza, ani przełożonego, ani pana,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Przecież w lecie gotuje pokarm swój, a zgromadza w żniwa żywność swoję.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Leniwcze! dokądże leżeć będziesz? kiedyż wstaniesz ze snu swego?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Trochę się prześpisz, trochę podrzemiesz, trochę złożysz ręce, abyś odpoczywał.
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
A wtem ubóstwo twoje przyjdzie jako podróżny, a niedostatek twój, jako mąż zbrojny.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Człowiek niepobożny, mąż złośliwy chodzi w przewrotności ust;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Mruga oczyma swemi, mówi nogami swemi, ukazuje palcami swemi;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Przewrotności są w sercu jego, myśli złe na każdy czas, a zwady rozsiewa.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Przetoż prędko przyjdzie upadek jego; nagle skruszony będzie bez uleczenia.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Sześć jest rzeczy, których nienawidzi Pan, a siódma jest obrzydliwością duszy jego;
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Oczów wyniosłych, języka kłamliwego, i rąk wylewających krew niewinną;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Serca, które knuje myśli złe; nóg, które się kwapią bieżeć ku złemu;
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Świadka fałszywego, który mówi kłamstwo, i tego, który sieje rosterki między braćmi.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Strzeżże, synu mój! przykazania ojca twego, a nie opuszczaj nauki matki twojej.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Wiążże je zawżdy u serca twego, a wieszaj je u szyi twojej.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Gdziekolwiek pójdziesz, poprowadzi cię; gdy, zaśniesz strzedz cię będzie, a gdy się ocucisz, rozmawiać z tobą będzie,
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
(Bo przykazanie jest pochodnią, nauka światłością, a drogą żywota są karności ćwiczenia.)
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Aby cię strzegły od niewiasty złej, i od łagodnego języka niewiasty obcej.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Nie pożądaj piękności jej w sercu twojem, a niech cię nie łowi powiekami swemi.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Albowiem dla niewiasty wszetecznej zubożeje człowiek aż do kęsa chleba; owszem żona cudzołożna drogą duszę łowi.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Izaż może kto brać ogień do zanadrzy swoich, aby szaty jego nie zgorzały?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Izaż może kto chodzić po rozpalonym węglu, aby się nogi jego nie poparzyły?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Tak kto wchodzi do żony bliźniego swego, nie będzie bez winy, ktokolwiek się jej dotknie.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Nie kładą hańby na złodzieja, jeżliż co ukradnie, chcąc nasycić duszę swoję, będąc głodnym;
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Ale gdy go zastaną, nagradza siedmiorako, albo wszystkę majętność domu swego daje.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Lecz cudzołożący z niewiastą głupi jest, a kto chce zatracić duszę swoję, ten to czyni.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Karanie i zelżywość odniesie, a hańba jego nie będzie zgładzona.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Bo zawisna miłość jest zapalczywością męża, a nie sfolguje w dzień pomsty.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Nie będzie miał względu na żaden okup, ani przyjmie, chociażby mu najwięcej darów dawano.
