< Приповісті 6 >
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Min sønn! Har du gått i borgen for din næste, har du gitt en fremmed ditt håndslag,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
har du latt dig binde ved din munns ord, har du latt dig fange i din munns ord,
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
så gjør således, min sønn, og frels dig, siden du er kommet i din næstes hånd: Gå og kast dig ned for din næste og storm inn på ham,
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
unn ikke dine øine søvn og dine øielokk blund,
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
frels dig som et rådyr av jegerens hånd og som en fugl av fuglefangerens hånd!
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Gå til mauren, du late, se dens ferd og bli vis!
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Enda den ikke har nogen fyrste, foged eller herre,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
sørger den dog om sommeren for sitt livsophold og sanker om høsten sin føde.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Hvor lenge vil du ligge, du late? Når vil du stå op av din søvn?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Du sier: La mig ennu få sove litt, blunde litt, folde mine hender litt og hvile!
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Da kommer armoden over dig som en landstryker og nøden som en mann med skjold.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
En niding, en ugjerningsmann er den som går omkring med en falsk munn,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
som blunker med øinene, skraper med føttene, gjør tegn med fingrene,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
som har svik i sitt hjerte, som tenker ut onde ting til enhver tid og volder tretter.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Derfor skal ulykken komme brått over ham; i et øieblikk skal han knuses, og det er ingen lægedom for ham.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Seks ting er det Herren hater, og syv er vederstyggeligheter for hans sjel:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Stolte øine, falsk tunge og hender som utøser uskyldig blod,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
et hjerte som legger op onde råd, føtter som haster til det onde,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
den som taler løgn og vidner falsk, og den som volder tretter mellem brødre.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Bevar, min sønn, din fars bud og forlat ikke din mors lære!
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind dem alltid til ditt hjerte, knytt dem fast om din hals!
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Når du går, skal de lede dig; når du ligger, skal de verne dig, og når du våkner, skal de tale til dig.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For budet er en lykte og læren et lys, og tilrettevisninger til tukt er en vei til livet,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
så de bevarer dig fra en ond kvinne, fra en fremmed kvinnes glatte tunge.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Attrå ikke hennes skjønnhet i ditt hjerte? og la henne ikke fange dig med sine øiekast!
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
For en skjøge armer en mann ut like til siste brødleiv, og annen manns hustru fanger en dyr sjel.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Kan nogen hente ild i sitt fang uten hans klær brennes op?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Eller kan nogen gå på glør uten hans føtter blir svidd?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Slik blir det med den som går inn til sin næstes hustru; ingen blir ustraffet som rører henne.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Blir ikke tyven foraktet, når han stjeler for å stille sin sult?
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Og hvis han blir grepet, må han betale syvfold; alt det han eier i sitt hus, må han gi.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Den som driver hor med en kvinne, er uten forstand; den som vil ødelegge sin sjel, han gjør slikt.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Hugg og skam får han, og hans vanære slettes aldri ut.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For nidkjær er mannens vrede, og han sparer ikke på hevnens dag;
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
han tar ikke imot bøter og lar sig ikke formilde, om du gir ham store gaver.