Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
fili mi si spoponderis pro amico tuo defixisti apud extraneum manum tuam
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
inlaqueatus es verbis oris tui et captus propriis sermonibus
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
fac ergo quod dico fili mi et temet ipsum libera quia incidisti in manu proximi tui discurre festina suscita amicum tuum
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
ne dederis somnum oculis tuis nec dormitent palpebrae tuae
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
eruere quasi dammula de manu et quasi avis de insidiis aucupis
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
vade ad formicam o piger et considera vias eius et disce sapientiam
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
quae cum non habeat ducem nec praeceptorem nec principem
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
parat aestate cibum sibi et congregat in messe quod comedat
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
usquequo piger dormis quando consurges ex somno tuo
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
paululum dormies paululum dormitabis paululum conseres manus ut dormias
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
et veniet tibi quasi viator egestas et pauperies quasi vir armatus
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
homo apostata vir inutilis graditur ore perverso
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
annuit oculis terit pede digito loquitur
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
pravo corde machinatur malum et in omni tempore iurgia seminat
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
huic extemplo veniet perditio sua et subito conteretur nec habebit ultra medicinam
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
sex sunt quae odit Dominus et septimum detestatur anima eius
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
oculos sublimes linguam mendacem manus effundentes innoxium sanguinem
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
cor machinans cogitationes pessimas pedes veloces ad currendum in malum
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
proferentem mendacia testem fallacem et eum qui seminat inter fratres discordias
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
conserva fili mi praecepta patris tui et ne dimittas legem matris tuae
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
liga ea in corde tuo iugiter et circumda gutturi tuo
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
cum ambulaveris gradiantur tecum cum dormieris custodiant te et evigilans loquere cum eis
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
quia mandatum lucerna est et lex lux et via vitae increpatio disciplinae
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
ut custodiant te a muliere mala et a blanda lingua extraneae
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
non concupiscat pulchritudinem eius cor tuum nec capiaris nutibus illius
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
pretium enim scorti vix unius est panis mulier autem viri pretiosam animam capit
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
numquid abscondere potest homo ignem in sinu suo ut vestimenta illius non ardeant
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
aut ambulare super prunas et non conburentur plantae eius
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
sic qui ingreditur ad mulierem proximi sui non erit mundus cum tetigerit eam
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
non grandis est culpae cum quis furatus fuerit furatur enim ut esurientem impleat animam
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
deprehensus quoque reddet septuplum et omnem substantiam domus suae tradet
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
qui autem adulter est propter cordis inopiam perdet animam suam
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
turpitudinem et ignominiam congregat sibi et obprobrium illius non delebitur
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
quia zelus et furor viri non parcet in die vindictae
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
nec adquiescet cuiusquam precibus nec suscipiet pro redemptione dona plurima
