Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Mon fils, si tu t’es porté garant pour ton prochain, si tu as engagé ta parole pour un étranger,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
tu es pris au piège de tes promesses; tu es devenu le prisonnier de ta parole.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Fais donc ceci, mon fils, pour recouvrer ta liberté, puisque tu es tombé au pouvoir d’autrui: va, insiste avec énergie et livre un assaut à ton prochain.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
N’Accorde pas de sommeil à tes yeux ni de repos à tes paupières.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Dégage-toi, comme le cerf de la main du chasseur, comme le passereau de la main de l’oiseleur.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Va trouver la fourmi, paresseux, observe ses façons d’agir et deviens sage:
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
elle n’a ni maître, ni surveillant, ni supérieur;
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
et elle prépare sa nourriture durant l’été, elle amasse ses provisions au temps de la moisson!
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Jusqu’à quand, paresseux, resteras-tu couché? Quand sortiras-tu de ton sommeil?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
"Ah! dormir encore un peu, rester un peu assoupi, entrelacer un peu les mains pour reposer!"
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Cependant, la pauvreté s’introduit chez toi comme un rôdeur, et la misère comme un guerrier armé.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Un personnage ignoble, un homme inique, c’est celui qui a recours au langage tortueux,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
qui cligne des yeux, frappe des pieds, fait des signes avec ses doigts,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
et, le cœur plein d’artifices, passe son temps à méditer le mal, à déchaîner la discorde.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Aussi le malheur fond-il soudain sur lui; d’un coup, il est brisé et sans retour.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Il est six choses que l’Eternel déteste et sept qu’il a en horreur:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
les yeux hautains, la langue mensongère, les mains qui répandent le sang innocent;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
le cœur qui ourdit des desseins pervers, les pieds impatients de courir au mal,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
le faux témoin qui exhale le mensonge, enfin l’homme qui déchaîne la discorde entre frères.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Mon fils, sois fidèle aux recommandations de ton père, ne délaisse pas l’enseignement de ta mère.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Porte-les constamment attachés à ton cœur, noués à ton cou.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Qu’ils te guident dans tes marches, veillent sur ton repos et te soient un sujet d’entretien à ton réveil.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Car le devoir est un flambeau, la doctrine une lumière, les dictées de la morale un gage de vie.
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
C’Est ainsi que tu seras protégé contre la femme vicieuse, contre la langue mielleuse de l’étrangère.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Ne convoite pas sa beauté en ton cœur, ne te laisse pas prendre à la séduction de ses paupières.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Car pour une courtisane on peut être réduit à une miche de pain; une femme adultère prend dans ses filets un gibier de prix.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Peut-on attiser du feu dans son sein, sans que les vêtements soient consumés?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Peut-on marcher sur des charbons ardents, sans se brûler les pieds jusqu’au vif?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Il en est ainsi de celui qui approche de la femme de son prochain; il ne restera pas indemne, celui qui la touche.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
On ne méprise pas le voleur qui commet un larcin pour assouvir sa faim.
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Mais s’il est pris, il devra payer au septuple, donner tous les biens de sa maison.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Commettre un adultère c’est être insensé qui veut se perdre agit ainsi.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Il ne recueillera que souffrances et déshonneur; sa honte sera ineffaçable.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Car la jalousie exaspère la fureur du mari: il sera sans pitié au jour de la vengeance.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Il ne se laissera apaiser par aucune rançon; il se montrera inexorable, dusses-tu prodiguer les présents.
