Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Poikani, jos sinää takaat lähimmäises, niin sinä olet kiinnittänyt kätes muukalaiseen.
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Sinun sanoissas olet sinä paulaan istunut: sinä olet saavutettu puheissas.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
ee siis, poikani, näin: pelasta itses: sillä olet tullut lähimmäises käsiin: joudu, nöyryytä itses ja vaadi lähimmäistäs.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Älä anna silmilles unta, eikä silmälautas torkkua.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Kirvoita itses niinkuin metsävuohi pois käsistä, niinkuin lintu pyytäjänsä käsistä.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Mene laiska myyriäisen tykö, katso hänen menoansa ja opi.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Vaikka ei hänelläyhtään hallitsiaa, teettäjää ja isäntää ole,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Kuitenkin valmistaa hän elatuksensa suvella, ja koo ruokansa eloaikana.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Kuinka kauan sinä laiska makaat? koskas nouset unesta?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Makaa vielä vähä, ota vielä unta päähäs; laske kätes vähä yhteen, ettäs vielä levätä voisit;
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Niin köyhyys äkisti tulee päälles niinkuin matkamies, ja vaivaisuus niinkuin varustettu mies.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Jumalatoin ihminen, vahingollinen mies, kävelee suunsa vääryydellä,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Iskee silmää, nyhtää jalvoillansa, kokottelee sormillansa.
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Vääryys on hänen sydämessänsä, ja aikoo pahaa: hän saattaa riidat matkaan.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Sentähden tulee pikaisesti hänen kadotuksensa, ja hän äkisti muserretaan rikki, niin ettei hänellä yhtään parannusta ole.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Kuusi on, joita Herra vihaa, ja seitsemää kauhistuu hänen sielunsa:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Ylpiät silmät, petollinen kieli, kädet, jotka vuodattavat viatonta verta;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Sydän, joka vahingollisia ajattelee, jalat, jotka ovat nopsat pahuuteen juoksemaan;
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Väärä todistaja, joka valheita tuottaa, ja se, joka saattaa riidan veljesten välille.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Poikani, pidä isäs käskyt, ja älä hylkää äitis lakia.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Sido ne alati yhteen sydämes päälle, ja ripusta ne kaulaas.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Koskas vaellat, niin ne johdattavat sinua; koskas lepäät, niin he varjelevat sinua; koskas heräät, niin he puhuttelevat sinua.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Sillä käsky on niinkuin kynttilä, ja laki niinkuin valkeus, ja opin kuritus elämän tie,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Ettäs varjeltaisiin pahasta vaimosta, ja muukalaisen makiasta kielestä.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Älä himoitse sydämessäs hänen kauneuttansa, ettes vieteltäisi hänen silmäinsä kiillosta.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Sillä portto saattaa leivältä pois; mutta aviovaimo saattaa kauniin elämän.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Taitaako joku kätkeä tulen poveensa, ettei hänen vaattensa pala?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Eli taitaako joku hiilten päällä kävellä, ettei hän jalkojansa polta?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Niin sille tapahtuu, joka lähimmäisensä vaimoa lähentelee; ei se pääse rankaisematta, joka häneen ryhtyy.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Ei se ole varkaalle niin suuri häpiä, jos hän varastaa henkensä piteeksi, koska nälkä on:
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Jos hän käsitetään, antaa hän sen seitsemänkertaisesti jälleen, ja kaiken huoneensa saadun;
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Mutta joka vaimon janssa huoruuteen lankee, se on tyhmä, ja joka sielunsa kadottaa tahtoo, se niin tekee.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Rangaistus ja häpiä tulee hänen päällensä, ja hänen häväistyksensä ei pyyhitä pois.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Sillä miehen vihalla on kiivaus: ei hän säästä häntä koston päivänä:
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Ei hän lukua pidä sovittajasta, eikä ota lahjoja, vaikka paljon antaisit.
