Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son! if thou hast been surety for thy friend, Hast stricken for a stranger thy hand,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Hast been snared with sayings of thy mouth, Hast been captured with sayings of thy mouth,
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Do this now, my son, and be delivered, For thou hast come into the hand of thy friend. Go, trample on thyself, and strengthen thy friend,
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Give not sleep to thine eyes, And slumber to thine eyelids,
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Be delivered as a roe from the hand, And as a bird from the hand of a fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go unto the ant, O slothful one, See her ways and be wise;
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Which hath not captain, overseer, and ruler,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
She doth prepare in summer her bread, She hath gathered in harvest her food.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Till when, O slothful one, dost thou lie? When dost thou arise from thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
A little sleep, a little slumber, A little clasping of the hands to rest,
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
And thy poverty hath come as a traveller, And thy want as an armed man.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
A man of worthlessness, a man of iniquity, Walking [with] perverseness of mouth,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Winking with his eyes, speaking with his feet, Directing with his fingers,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Frowardness [is] in his heart, devising evil at all times, Contentions he sendeth forth.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Therefore suddenly cometh his calamity, Instantly he is broken — and no healing.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
These six hath Jehovah hated, Yea, seven [are] abominations to His soul.
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Eyes high — tongues false — And hands shedding innocent blood —
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
A heart devising thoughts of vanity — Feet hasting to run to evil —
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
A false witness [who] doth breathe out lies — And one sending forth contentions between brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Keep, my son, the command of thy father, And leave not the law of thy mother.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind them on thy heart continually, Tie them on thy neck.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
In thy going up and down, it leadeth thee, In thy lying down, it watcheth over thee, And thou hast awaked — it talketh [with] thee.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For a lamp [is] the command, And the law a light, And a way of life [are] reproofs of instruction,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
To preserve thee from an evil woman, From the flattery of the tongue of a strange woman.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Desire not her beauty in thy heart, And let her not take thee with her eyelids.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
For a harlot consumeth unto a cake of bread, And an adulteress the precious soul hunteth.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Doth a man take fire into his bosom, And are his garments not burnt?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Doth a man walk on the hot coals, And are his feet not scorched?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So [is] he who hath gone in unto the wife of his neighbour, None who doth touch her is innocent.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
They do not despise the thief, When he stealeth to fill his soul when he is hungry,
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
And being found he repayeth sevenfold, All the substance of his house he giveth.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
He who committeth adultery [with] a woman lacketh heart, He is destroying his soul who doth it.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
A stroke and shame he doth find, And his reproach is not wiped away,
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For jealousy [is] the fury of a man, And he doth not spare in a day of vengeance.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
He accepteth not the appearance of any atonement, Yea, he doth not consent, Though thou dost multiply bribes!
