Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son, If thou hast become surety for thy friend, if thou hast struck thy hand for a stranger;
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
If thou art ensnared through the words of thy mouth, if thou art caught through the words of thy mouth:
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
[Then] do this by all means, my son, and deliver thyself, because thou art come into the power of thy friend, Go hasten to him, and urge thy friend.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Grant not any sleep to thy eyes, nor slumber to thy eyelids.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Deliver thyself as a roebuck from the hand [of the hunter], and as a bird from the hand of the fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go to the ant, thou sluggard; look on her ways, and become wise.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
She, that hath no prince, officer, or ruler,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Provideth in the summer her provision, gathereth in harvest-time her food.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
How long, O sluggard, wilt thou lie down? when wilt thou arise out of thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
“A little [more] sleep, a little slumber, a little folding of the hands in lying down;”
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
But then will thy poverty come like a rover, and thy want as a man armed with a shield.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
A Godless person is a man of injustice, who walketh with a distorted mouth.
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
He blinketh with his eyes, he scrapeth with his feet, he pointeth with his fingers;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Perverseness is in his heart, he contriveth evil at all times; he scattereth abroad discord.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Therefore shall suddenly come his calamity: unawares shalt he be broken without a remedy.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Six things there are which the Lord hateth; and seven are an abomination unto his spirit:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Haughty eyes, a tongue of falsehood, and hands that shed innocent blood,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
A heart that contriveth plans of injustice, feet that hasten to run after evil,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
A false witness that eagerly uttereth lies, and him that scattereth abroad discord among brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Keep, O my son, the commandment of thy father, and reject not the teaching of thy mother:
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind them upon thy heart continually, tie them about thy throat.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
When thou walkest, it shall lead thee; when thou liest down, it shall watch over thee; and when thou art awake, it shall converse with thee.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For the commandment is a lamp, and the law is light; and the way of life are the admonitions of correction:
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
To guard thee against a bad woman, from the flattery of an alien tongue.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Covet not her beauty in thy heart, and let her not conquer thee with her eyelids.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
For by means of a harlot [one is brought down] to the last loaf of bread: and an adulterous woman will even hunt for the precious life,
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Can a man gather up fire in his lap, and shall his clothes not be burnt?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Can a man walk along upon hot coals, and shall his feet not be burnt?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So it is with him that goeth in to his neighbor's wife: no one that toucheth her shall remain unpunished.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Men do not despise the thief, if he steal, to gratify his craving when he is hungry:
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
And if he be found, he must pay sevenfold; all the wealth his house must he give.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
But whoso committeth adultery with a woman lacketh sense: he that is the destroyer of his soul, will alone do this.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Plague and disgrace will he meet with; and his reproach will not be blotted out.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For jealousy is the fury of a husband, and he will not spare on the day of vengeance.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
He will not regard the appearance of any ransom; and he will not be content, though thou give ever so many bribes.
