Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son, if thou be surety for thy friend, thou hast engaged fast thy hand to a stranger.
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Thou art ensnared with the words of thy mouth, and caught with thy own words.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Do therefore, my son, what I say, and deliver thyself: because thou art fallen into the hand of thy neighbour. Run about, make haste, stir up thy friend:
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Give not sleep to thy eyes, neither let thy eyelids slumber.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Deliver thyself as a doe from the hand, and as a bird from the hand of the fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go to the ant, O sluggard, and consider her ways, and learn wisdom:
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Which, although she hath no guide, nor master, nor captain,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Provideth her meat for herself in the summer, and gathereth her food in the harvest.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
How long wilt thou sleep, O sluggard? when wilt thou rise out of thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Thou wilt sleep a little, thou wilt slumber a little, thou wilt fold thy hands a little to sleep:
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
And want shall come upon thee, as a traveller, and poverty as a man armed. But if thou be diligent, thy harvest shall come as a fountain, and want shall flee far from thee.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
A man that is an apostate, an unprofitable man, walketh with a perverse mouth,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
He winketh with the eyes, presseth with the foot, speaketh with the finger.
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
With a wicked heart he deviseth evil, and at all times he soweth discord.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
To such a one his destruction shall presently come, and he shall suddenly be destroyed, and shall no longer have any remedy.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Six things there are, which the Lord hateth, and the seventh his soul detesteth:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Haughty eyes, a lying tongue, hands that shed innocent blood,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
A heart that deviseth wicked plots, feet that are swift to run into mischief,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
A deceitful witness that uttereth lies, and him that soweth discord among brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
My son, beep the commandments of thy father, and forsake not the law of thy mother.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind them in thy heart continually, and put them about thy neck.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
When thou walkest, let them go with thee: when thou sleepest, let them keep thee; and when thou awakest, talk with them.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Because the commandment is a lamp, and the law a light, and reproofs of instruction are the way of life:
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
That they may keep thee from the evil woman, and from the flattering tongue of the stranger.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Let not thy heart covet her beauty, be not caught with her winks:
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
For the price of a harlot is scarce one loaf: but the woman catcheth the precious soul of a man.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Can a man hide fire in his bosom, and his garments not burn?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Or can he walk upon hot coals, and his feet not be burnt?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So he that goeth in to his neighbour’s wife, shall not be clean when he shall touch her.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
The fault is not so great when a man hath stolen: for he stealeth to fill his hungry soul:
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
And if he be taken he shall restore sevenfold, and shall give up all the substance of his house.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
But he that is an adulterer, for the folly of his heart shall destroy his own soul:
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
He gathereth to himself shame and dishonour, and his reproach shall not be blotted out:
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Because the jealousy and rage of the husband will not spare in the day of revenge,
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Nor will he yield to any man’s prayers, nor will he accept for satisfaction ever so many gifts.
