Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son, if thou hast become surety for thy friend, if thou hast stricken thy hand for a stranger,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
thou art snared with the words of thy mouth, thou art taken with the words of thy mouth.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Do this now, my son, and deliver thyself, since thou hast come into the hand of thy friend: go, humble thyself, and be urgent with thy friend.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Give not sleep to thine eyes, nor slumber to thine eyelids:
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
deliver thyself as a gazelle from the hand [of the hunter], and as a bird from the hand of the fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go to the ant, thou sluggard; consider her ways and be wise:
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
which having no chief, overseer, or ruler,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
provideth her bread in the summer, [and] gathereth her food in the harvest.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
How long, sluggard, wilt thou lie down? When wilt thou arise out of thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
A little sleep, a little slumber, a little folding of the hands to rest!
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
So shall thy poverty come as a roving plunderer, and thy penury as an armed man.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
A man of Belial, a wicked person, is he that goeth about with a perverse mouth;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
he winketh with his eyes, he speaketh with his feet, he teacheth with his fingers;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
deceits are in his heart; he deviseth mischief at all times, he soweth discords.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Therefore shall his calamity come suddenly: in a moment shall he be broken, and without remedy.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
These six [things] doth Jehovah hate, yea, seven are an abomination unto him:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
haughty eyes, a lying tongue, and hands that shed innocent blood;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
a heart that deviseth wicked imaginations; feet that are swift in running to mischief;
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
a false witness that uttereth lies, and he that soweth discords among brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
My son, observe thy father's commandment, and forsake not the teaching of thy mother;
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
bind them continually upon thy heart, tie them about thy neck:
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
when thou walkest, it shall lead thee; when thou sleepest, it shall keep thee; and [when] thou awakest, it shall talk with thee.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For the commandment is a lamp, and the teaching a light, and reproofs of instruction are the way of life:
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
to keep thee from the evil woman, from the flattery of the tongue of a strange woman.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Lust not after her beauty in thy heart, neither let her take thee with her eyelids;
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
for by means of a whorish woman [a man is brought] to a loaf of bread, and another's wife doth hunt for the precious soul.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Can a man take fire in his bosom, and his garments not be burned?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Can one go upon hot coals, and his feet not be scorched?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So he that goeth in to his neighbour's wife: whosoever toucheth her shall not be innocent.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
They do not despise a thief, if he steal to satisfy his soul when he is hungry:
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
and if he be found, he shall restore sevenfold; he shall give all the substance of his house.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Whoso committeth adultery with a woman is void of understanding: he that doeth it destroyeth his own soul.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
A wound and contempt shall he get; and his reproach shall not be wiped away.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For jealousy is the rage of a man, and he will not spare in the day of vengeance;
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
he will not regard any ransom, neither will he rest content though thou multipliest [thy] gifts.
