Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
My son, if thou art become surety for thy neighbor, If thou hast stricken thy hands for a stranger;
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Thou art snared with the words of thy mouth, Thou art taken with the words of thy mouth.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Do this now, my son, and deliver thyself, Seeing thou art come into the hand of thy neighbor: Go, humble thyself, and importune thy neighbor;
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Give not sleep to thine eyes, Nor slumber to thine eyelids;
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Deliver thyself as a roe from the hand [of the hunter], And as a bird from the hand of the fowler.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Go to the ant, thou sluggard; Consider her ways, and be wise:
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Which having no chief, Overseer, or ruler,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Provideth her bread in the summer, And gathereth her food in the harvest.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
How long wilt thou sleep, O sluggard? When wilt thou arise out of thy sleep?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
[Yet] a little sleep, a little slumber, A little folding of the hands to sleep:
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
So shall thy poverty come as a robber, And thy want as an armed man.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
A worthless person, a man of iniquity, Is he that walketh with a perverse mouth;
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
That winketh with his eyes, that speaketh with his feet, That maketh signs with his fingers;
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
In whose heart is perverseness, Who deviseth evil continually, Who soweth discord.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Therefore shall his calamity come suddenly; On a sudden shall he be broken, and that without remedy.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
There are six things which Jehovah hateth; Yea, seven which are an abomination unto him:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Haughty eyes, a lying tongue, And hands that shed innocent blood;
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
A heart that deviseth wicked purposes, Feet that are swift in running to mischief,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
A false witness that uttereth lies, And he that soweth discord among brethren.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
My son, keep the commandment of thy father, And forsake not the law of thy mother:
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Bind them continually upon thy heart; Tie them about thy neck.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
When thou walkest, it shall lead thee; When thou sleepest, it shall watch over thee; And when thou awakest, it shall talk with thee.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
For the commandment is a lamp; and the law is light; And reproofs of instruction are the way of life:
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
To keep thee from the evil woman, From the flattery of the foreigner’s tongue.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Lust not after her beauty in thy heart; Neither let her take thee with her eyelids.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
For on account of a harlot [a man is brought] to a piece of bread; And the adulteress hunteth for the precious life.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Can a man take fire in his bosom, And his clothes not be burned?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Or can one walk upon hot coals, And his feet not be scorched?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
So he that goeth in to his neighbor’s wife; Whosoever toucheth her shall not be unpunished.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Men do not despise a thief, if he steal To satisfy himself when he is hungry:
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
But if he be found, he shall restore sevenfold; He shall give all the substance of his house.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
He that committeth adultery with a woman is void of understanding: He doeth it who would destroy his own soul.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Wounds and dishonor shall he get; And his reproach shall not be wiped away.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
For jealousy is the rage of a man; And he will not spare in the day of vengeance.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
He will not regard any ransom; Neither will he rest content, though thou givest many gifts.
