Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Min Søn: har du borget for din næste og givet en anden Håndslag,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
er du fanget ved dine Læber og bundet ved Mundens Ord,
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
gør så dette, min Søn, og red dig, nu du er kommet i Næstens Hånd: Gå hen uden Tøven, træng ind på din Næste;
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
und ikke dine Øjne Søvn, ej heller dine Øjenlåg Hvile,
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
red dig som en Gazel af Snaren, som en Fugl af Fuglefængerens Hånd.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Gå hen til Myren, du lade, se dens Færd og bliv viis.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Skønt uden Fyrste, Foged og Styrer,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
sørger den dog om Somren for Æde og sanker sin Føde i Høst.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Hvor længe vil du ligge, du lade, når står du op af din Søvn?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Lidt Søvn endnu, lidt Blund, lidt Hvile med samlagte Hænder:
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
som en Stimand kommer da Fattigdom over dig, Trang som en skjoldvæbnet Mand.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
En Nidding, en ussel Mand er den, som vandrer med Falskhed i Munden,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
som blinker med Øjet, skraber med Foden og giver Tegn med Fingrene,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
som smeder Rænker i Hjertet og altid kun ypper Kiv;
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
derfor kommer hans Undergang brat, han knuses på Stedet, kan ikke læges.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Seks Ting hader HERREN, syv er hans Sjæl en Gru:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Stolte Øjne, Løgnetunge, Hænder, der udgyder uskyldigt Blod,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
et Hjerte, der udtænker onde Råd, Fødder, der haster og iler til ondt,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
falsk Vidne, der farer med Løgn, og den, som sætter Splid mellem Brødre.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Min Søn, tag Vare på din Faders Bud, opgiv ikke din Moders Belæring,
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
bind dem altid på dit Hjerte, knyt dem fast om din Hals;
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
på din Vandring lede den dig, på dit Leje vogte den dig, den tale dig til, når du vågner;
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
thi Budet er en Lygte, Læren Lys, og Tugtens Revselse Livets Vej
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
for at vogte dig for Andenmands Hustru, for fremmed Kvindes sleske Tunge!
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Attrå ej i dit Hjerte hendes Skønhed, hendes Blik besnære dig ej!
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Thi en Skøge får man blot for et Brød, men Andenmands Hustru fanger dyrebar Sjæl.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Kan nogen bære Ild i sin Brystfold, uden at Klæderne brænder?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Kan man vandre på glødende Kul, uden at Fødderne svides?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Så er det at gå ind til sin Næstes Hustru; ingen, der rører hende, slipper for Straf.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Ringeagter man ikke Tyven, når han stjæler fot at stille sin Sult?
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Om han gribes, må han syvfold bøde og afgive alt sit Huses Gods.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Afsindig er den, der boler med hende, kun en Selvmorder handler så;
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
han opnår Hug og Skændsel, og aldrig udslettes hans Skam.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Thi Skinsyge vækker Mandens Vrede, han skåner ikke på Hævnens Dag;
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
ingen Bøde tager han god; store Tilbud rører ham ikke.
