Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Synu můj, slíbil-lis za přítele svého, podal-lis cizímu ruky své,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Zapleten jsi slovy úst svých, jat jsi řečmi úst svých.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Učiniž tedy toto, synu můj, a vyprosť se, poněvadžs se dostal v ruku přítele svého. Jdi, pokoř se, a probuď přítele svého.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Nedej usnouti očím svým, a zdřímati víčkám svým.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Vydři se jako srna z ruky, a jako pták z ruky čižebníka.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Jdi k mravenci, lenochu, shlédni cesty jeho, a nabuď moudrosti.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Kterýž nemaje vůdce, ani správce, ani pána,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Připravuje v létě pokrm svůj, shromažďuje ve žni potravu svou.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Dokudž lenochu ležeti budeš? Skoro-liž vstaneš ze sna svého?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Maličko pospíš, maličko zdřímeš, maličko složíš ruce, abys poležel,
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
V tom přijde jako pocestný chudoba tvá, a nouze tvá jako muž zbrojný.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Èlověk nešlechetný, muž nepravý chodí v převrácenosti úst.
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Mhourá očima svýma, mluví nohama svýma, ukazuje prsty svými.
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
Převrácenost všeliká jest v srdci jeho, smýšlí zlé všelikého času, sváry rozsívá.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
A protož v náhle přijde bída jeho, rychle setřín bude, a nebudeť uléčení.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Těchto šesti věcí nenávidí Hospodin, a sedmá ohavností jest duši jeho:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Očí vysokých, jazyka lživého, a rukou vylévajících krev nevinnou,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Srdce, kteréž ukládá myšlení nepravá, noh kvapných běžeti ke zlému,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Svědka lživého, mluvícího lež, a toho, jenž rozsívá různice mezi bratřími.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Ostříhejž, synu můj, přikázaní otce svého, a neopouštěj naučení matky své.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Přivazuj je k srdci svému ustavičně, a k hrdlu svému je připínej.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Kamžkoli půjdeš, ono tě zprovodí, když spáti budeš, bude tě ostříhati, a když procítíš, bude s tebou rozmlouvati,
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
(Nebo přikázaní jest svíce, a naučení světlo, a cesta života jsou domlouvání vyučující),
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Aby tě ostříhalo od ženy zlé, od úlisnosti jazyka ženy cizí.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Nežádejž krásy její v srdci svém, a nechať tě nejímá víčky svými.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Nebo příčinou ženy cizoložné zchudl bys až do kusu chleba, anobrž žena cizoložná drahou duši ulovuje.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Může-liž kdo skrýti oheň v klíně svém, aby roucho jeho se nepropálilo?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Může-liž kdo choditi po uhlí řeřavém, aby nohy jeho se neopálily?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Tak kdož vchází k ženě bližního svého, nebudeť bez viny, kdož by se jí koli dotkl.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Neuvozují potupy na zloděje, jestliže by ukradl, aby nasytil život svůj, když lační,
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Ač postižen jsa, navracuje to sedmernásobně, vším statkem domu svého nahražuje:
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Ale cizoložící s ženou blázen jest; kdož hubí duši svou, tenť to činí;
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Trápení a lehkosti dochází, a útržka jeho nebývá shlazena.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Nebo zůřivý jest hněv muže, a neodpouštíť v den pomsty.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
Neohlídá se na žádnou záplatu, aniž přijímá, by i množství darů dával.
