Приповісті 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Ka ca, na hui ham rhi na khang tih kholong ham na kut na tum atah,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Na ka dongkah olthui loh n'hlaeh coeng tih na ka dongkah olthui loh n'khaih.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Te te na saii dongah ka ca aw, na huul uh cakhaw na hui kah kut ah ni na pha hae. Te dongah cet, mawn lamtah na hui hloep laeh.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Na mik te ih sak boeh, na mikkhu te ngam boeh.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Kut dongkah kirhang bangla sayuep kut dongkah vaa bangla namah huul uh laeh.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Kolhnaw aw lunghi taengla cet lah, anih kah khosing ke hmu lamtah cueih van lah.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
A taengah rhalboei khaw, rhoiboei khaw, aka taemrhai ham khaw om mai pawh.
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Khohal ah a buh te a soepsoei tih cangah ah a caak te a yoep.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Kolhnaw aw me hil nim na yalh vetih na ih lamloh me vaengah nim na thoh ve?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Bet ih, bet ngam, kut poem bet neh na yalh.
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Te vaengah na khodaeng te aka cet paitai bangla, na tloelnah loh photling aka bai hlang bangla ha pawk ni.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Aka muen hlang neh boethae hlang tah a ka dongkah olhmaang nen ni a pongpa.
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
A mik neh a mikhip, a kho neh a thui, a kutdawn neh a thuinuet.
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
A lungbuei kah a calaak neh a tuetang takuem ah boethae bueng a paem tih, tingtoehnah neh hohmuhnah a khuen.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Te dongah amah kah rhainah loh buengrhuet a thoeng thil vetih hoeihnah om kolla khaem pahoi ni.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
He parhuk he BOEIPA loh a thinah tih a hinglu dongah tueilaehkoi khuikah tueilaehkoi parhih tah.
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
A honghi lai aka ludoeng kah a mik, ommongsitoe kah thii aka long sak kah a kut,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Boethae kopoek aka paem lungbuei, boethae dongla aka yong paitok kho,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
A hong kah laipai loh laithae ol a sat tih pacaboeina lakli ah tingtoehnah la a khuen.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Ka ca, na pa kah olpaek te kueinah lamtah na nu kah olkhueng phap sut boeh.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Na lungbuei ah rhawp hlaengtang lamtah na rhawn ah rhawp laikoeinah lah.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Na caeh vaengah nang m'mawt vetih na yalh vaengah nang te n'tawt ni, na haenghang vaengah nang n'lolmang puei ni.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Olpaek tah hmaithoi ni, olkhueng khaw vangnah ni, thuituennah dongkah toelthamnah khaw hingnah longpuei ni.
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Huta thae taeng lamkah neh kholong nu ol hnal lamloh nang aka ngaithuen ham ni.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
A sakthen te na thinko nen khaw nai boeh, a mikkhu neh nang te n'hloih boel saeh.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Pumyoi nu tah buh hluem ham ni, tedae hlang yuu loh hinglu phutlo khaw a hoem.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Hlang kah a rhang dongah hmai a poep lalah a himbai te hoeh mahpawt a?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Hlang pakhat te hmai-alh dongah a caeh lalah a kho te duih mahpawt a?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
A hui kah yuu te aka kun thil tih aka ben tah pakhat khaw hmil tangloeng mahpawh.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
A hinglu kah a lamlum dip sak hamla a huen atah hlanghuen te hlang loh hnoelrhoeng mahpawt a?
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
A hmuh uh atah a pueh parhih la sah saeh lamtah a im kah a boei a rhaeng te boeih a phai saeh.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Lungbuei aka talh huta tah samphaih, a hinglu aka phae long ni te te a saii.
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Tlohtat neh yah a dong vetih anih kokhahnah te hmata mahpawh.
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Phulohnah khohnin ah a va kah kosi neh thatlainah dongah lungma ti mahpawh.
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
A mikhmuh kah tlansum pakhat khaw khuen pah pawt vetih kapbaih yet cakhaw huem pah mahpawh.
