Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Min son, akta på min vishet, böj ditt öra till mitt förstånd,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
så att du bevarar eftertänksamhet och låter dina läppar taga kunskap i akt.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Se, av honung drypa en trolös kvinnas läppar, och halare än olja är hennes mun.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Men på sistone bliver hon bitter såsom malört och skarp såsom ett tveeggat svärd.
Hennes fötter styra nedåt mot döden till dödsriket draga hennes steg. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Livets väg vill hon ej akta på; hennes stigar äro villostigar, fastän hon ej vet det.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Så hören mig nu, I barn, och viken icke ifrån min muns tal.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Låt din väg vara fjärran ifrån henne, och nalkas icke dörren till hennes hus.
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Må du ej åt andra få offra din ära, ej dina år åt en som hämnas grymt;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
må icke främmande få mätta sig av ditt gods och dina mödors frukt komma i en annans hus,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
så att du själv på sistone måste sucka, när ditt hull och ditt kött är förtärt.
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
och säga: "Huru kunde jag så hata tuktan, huru kunde mitt hjärta så förakta tillrättavisning!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Varför lyssnade jag icke till mina lärares röst, och böjde icke mitt öra till dem som ville undervisa mig?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Föga fattas nu att jag har drabbats av allt vad ont är, mitt i församling och menighet.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drick vatten ur din egen brunn det vatten som rinner ur din egen källa.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Icke vill du att dina flöden skola strömma ut på gatan, dina vattenbäckar på torgen?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Nej, dig allena må de tillhöra, och ingen främmande jämte dig.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Din brunn må vara välsignad, och av din ungdoms hustru må du hämta din glädje;
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
hon, den älskliga hinden, den täcka gasellen, hennes barm förnöje dig alltid, i hennes kärlek finne du ständig din lust.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Min son, icke skall du hava din lust i en främmande kvinna? Icke skall du sluta din nästas hustru i din famn?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Se, för HERRENS ögon ligga var människas vägar blottade, och på alla hennes stigar giver han akt.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Den ogudaktige fångas av sina egna missgärningar och fastnar i sin egen synds snaror.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Han måste dö, därför att han icke lät tukta sig; ja, genom sin stora dårskap kommer han på fall.
