Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
HIJO mío, está atento á mi sabiduría, y á mi inteligencia inclina tu oído;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Para que guardes consejo, y tus labios conserven la ciencia.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Porque los labios de la extraña destilan miel, y su paladar es más blando que el aceite:
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Mas su fin es amargo como el ajenjo, agudo como cuchillo de dos filos.
Sus pies descienden á la muerte; sus pasos sustentan el sepulcro: (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Sus caminos son instables; no [los] conocerás, si no considerares el camino de vida.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Ahora pues, hijos, oidme, y no os apartéis de las razones de mi boca.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Aleja de ella tu camino, y no te acerques á la puerta de su casa;
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Porque no des á los extraños tu honor, y tus años á cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Porque no se harten los extraños de tu fuerza, y tus trabajos [estén] en casa del extraño;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
Y gimas en tus postrimerías, cuando se consumiere tu carne y tu cuerpo,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
Y digas: ¡Cómo aborrecí el consejo, y mi corazón menospreció la reprensión;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Y no oí la voz de los que me adoctrinaban, y á los que me enseñaban no incliné mi oído!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Casi en todo mal he estado, en medio de la sociedad y de la congregación.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bebe el agua de tu cisterna, y los raudales de tu pozo.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Derrámense por de fuera tus fuentes, en las plazas los ríos de aguas.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Sean para ti solo, y no para los extraños contigo.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Sea bendito tu manantial; y alégrate con la mujer de tu mocedad.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
[Como] cierva amada y graciosa corza, sus pechos te satisfagan en todo tiempo; y en su amor recréate siempre.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
¿Y por qué, hijo mío, andarás ciego con la ajena, y abrazarás el seno de la extraña?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Pues que los caminos del hombre están ante los ojos de Jehová, y él considera todas sus veredas.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Prenderán al impío sus propias iniquidades, y detenido será con las cuerdas de su pecado.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
El morirá por falta de corrección; y errará por la grandeza de su locura.
