Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Filho meu, attende á minha sabedoria: á minha intelligencia inclina o teu ouvido;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Para que conserves os meus avisos e os teus beiços guardem o conhecimento.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Porque os labios da estranha distillam favos de mel, e o seu palladar é mais macio do que o azeite.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Porém o seu fim é amargoso como o absinthio, agudo como a espada de dois fios.
Os seus pés descem á morte: os seus passos pegam no inferno. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Para que não ponderes a vereda da vida, são as suas carreiras variaveis, e não saberás d'ellas.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Agora, pois, filhos, dae-me ouvidos, e não vos desvieis das palavras da minha bocca.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Alonga d'ella o teu caminho, e não chegues á porta da sua casa;
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Para que não dês a outros a tua honra, nem os teus annos a crueis.
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Para que não se fartem os estranhos do teu poder, e todos os teus afadigados trabalhos não entrem na casa do estrangeiro,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
E gemas no teu fim, consumindo-se a tua carne e o teu corpo.
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
E digas: Como aborreci a correcção! e desprezou o meu coração a reprehensão!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
E não escutei a voz dos meus ensinadores, nem a meus mestres inclinei o meu ouvido!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Quasi que em todo o mal me achei no meio da congregação e do ajuntamento.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bebe agua da tua cisterna, e das correntes do teu poço.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Derramem-se por de fóra as tuas fontes, e pelas ruas os ribeiros d'aguas.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Sejam para ti só, e não para os estranhos comtigo.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Seja bemdito o teu manancial, e alegra-te da mulher da tua mocidade.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Como serva amorosa, e gazella graciosa, os seus peitos te saciarão em todo o tempo: e pelo seu amor sejas attrahido perpetuamente.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
E porque, filho meu, andarias attrahido pela estranha, e abraçarias o seio da estrangeira?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Porque os caminhos do homem estão perante os olhos do Senhor, e elle pesa todas as suas carreiras.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Quanto ao impio, as suas iniquidades o prenderão, e com as cordas do seu peccado será detido.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Elle morrerá, porque sem correcção andou, e pelo excesso da sua loucura andará errado.
