Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Son min, gjev agt på min visdom, lut øyra ned til mitt vit!
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
So du kann halda deg gløggtenkt, og lipporne gøyma på kunnskap.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For honning dryp av skjøkjelippor, og hennar gom er sleipar’ enn olje,
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
men til slutt er ho beisk som malurt, kvass som eit tvieggja sverd.
Hennar føter stig ned til dauden, hennar fet fører radt til helheims. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Ho gjeng ikkje livsens stig, gålaus vinglar ho vegvill.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Og no, søner, høyr på meg, og vik ikkje frå det munnen min mæler!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Lat din veg vera langt frå henne, kom’kje nær til husdøri hennar!
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Annars gjev du din vænleik til andre, åt ein hardstyrar åri dine.
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Av di eiga vil framande mettast, det du samla med stræv, kjem i annanmanns hus,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
so du lyt stynja til slutt når ditt hold og kjøt er upptært,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
og segja: «Kor kunde eg hata tukt, og hjarta mitt vanvyrda age?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Kvi høyrde eg ikkje på meistrarne mine, og lydde på deim som lærde meg?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Nær var eg komen ille i det midt i mengdi som sat til tings.»
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drikk or din eigen brunn, det som renn or di eigi kjelda!
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Skulde kjeldorne dine renna på gata, vatsbekkjerne dine ute på torgi?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Lat deim vera berre for deg, og ikkje for framande med deg!
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Kjelda di vere velsigna, gled du deg i din ungdoms viv.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Elskhugs-hindi, ynde-gasella - barmen hennar alltid deg kveikje, stødt vere du trylt av hennar kjærleik.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Kvi skulde du, son min, tryllast av onnor kona, og femna barmen på framand kvinna?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For Herren hev kvar manns vegar for augo, og han jamnar alle hans stigar.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Den gudlause vert fanga i misgjerningarne sine, hans synde-band bind honom fast.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Han døyr av di han ikkje let seg aga, og ved sin store dårskap tumlar han i koll.
