Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
fili mi adtende sapientiam meam et prudentiae meae inclina aurem tuam
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
ut custodias cogitationes et disciplinam labia tua conservent
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
favus enim stillans labia meretricis et nitidius oleo guttur eius
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
novissima autem illius amara quasi absinthium et acuta quasi gladius biceps
pedes eius descendunt in mortem et ad inferos gressus illius penetrant (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
per semitam vitae non ambulat vagi sunt gressus eius et investigabiles
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
nunc ergo fili audi me et ne recedas a verbis oris mei
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
longe fac ab ea viam tuam et ne adpropinques foribus domus eius
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
ne des alienis honorem tuum et annos tuos crudeli
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
ne forte impleantur extranei viribus tuis et labores tui sint in domo aliena
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
et gemas in novissimis quando consumpseris carnes et corpus tuum et dicas
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
cur detestatus sum disciplinam et increpationibus non adquievit cor meum
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
nec audivi vocem docentium me et magistris non inclinavi aurem meam
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
paene fui in omni malo in medio ecclesiae et synagogae
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
bibe aquam de cisterna tua et fluenta putei tui
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
deriventur fontes tui foras et in plateis aquas tuas divide
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
habeto eas solus nec sint alieni participes tui
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
sit vena tua benedicta et laetare cum muliere adulescentiae tuae
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
cerva carissima et gratissimus hinulus ubera eius inebrient te omni tempore in amore illius delectare iugiter
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
quare seduceris fili mi ab aliena et foveris sinu alterius
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
respicit Dominus vias hominis et omnes gressus illius considerat
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
iniquitates suae capiunt impium et funibus peccatorum suorum constringitur
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
ipse morietur quia non habuit disciplinam et multitudine stultitiae suae decipietur
