Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Figliuol mio, sta’ attento alla mia sapienza, inclina l’orecchio alla mia intelligenza,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
affinché tu conservi l’accorgimento, e le tue labbra ritengano la scienza.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Poiché le labbra dell’adultera stillano miele, e la sua bocca è più morbida dell’olio;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
ma la fine cui mena è amara come l’assenzio, è acuta come una spada a due tagli.
I suoi piedi scendono alla morte, i suoi passi fan capo al soggiorno dei defunti. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Lungi dal prendere il sentiero della vita, le sue vie sono erranti, e non sa dove va.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Or dunque, figliuoli, ascoltatemi, e non vi dipartite dalle parole della mia bocca.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Tieni lontana da lei la tua via, e non t’accostare alla porta della sua casa,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
per non dare ad altri il fiore della tua gioventù, e i tuoi anni al tiranno crudele;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
perché degli stranieri non si sazino de’ tuoi beni, e le tue fatiche non vadano in casa d’altri;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
perché tu non abbia a gemere quando verrà la tua fine, quando la tua carne e il tuo corpo saran consumati,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
e tu non dica: “Come ho fatto a odiare la correzione, come ha potuto il cuor mio sprezzare la riprensione?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
come ho fatto a non ascoltare la voce di chi m’ammaestrava, e a non porger l’orecchio a chi m’insegnava?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
poco mancò che non mi trovassi immerso in ogni male, in mezzo al popolo ed all’assemblea”.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bevi l’acqua della tua cisterna, l’acqua viva del tuo pozzo
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Le tue fonti debbon esse spargersi al di fuori? e i tuoi rivi debbon essi scorrer per le strade?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Siano per te solo, e non per degli stranieri con te.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Sia benedetta la tua fonte, e vivi lieto con la sposa della tua gioventù.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Cerva d’amore, cavriola di grazia, le sue carezze t’inebrino in ogni tempo, e sii del continuo rapito nell’affetto suo.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
E perché, figliuol mio, t’invaghiresti d’un’estranea, e abbracceresti il seno della donna altrui?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Ché le vie dell’uomo stan davanti agli occhi dell’Eterno, il quale osserva tutti i sentieri di lui.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
L’empio sarà preso nelle proprie iniquità, e tenuto stretto dalle funi del suo peccato.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Egli morrà per mancanza di correzione, andrà vacillando per la grandezza della sua follia.
