< Приповісті 5 >
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Ɗana, ka mai da hankali ga hikimata ka saurara da kyau ga kalmomin basirata,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
don ka ci gaba da yin kome daidai leɓunanka za su adana sani.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Gama leɓunan mazinaciya na ɗigan zuma, maganarta tana da sulɓi fiye da mai;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
amma a ƙarshe tana da ɗaci kamar tafashiya, mai ci kamar takobi mai kaifi biyu.
5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol )
Ƙafafunta na kaiwa ga mutuwa; sawunta na jagora kai tsaye zuwa kabari. (Sheol )
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Ba ta wani tunanin rayuwa; hanyoyinta karkatacce ne, amma ba tă sani ba.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Yanzu fa,’ya’yana, ku saurare ni; kada ku juye daga abin da nake faɗa.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Ku yi nesa da hanyarta, kana ku je kusa da ƙofar gidanta,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
don kada ku ba da ƙarfi mafi kyau ga waɗansu da kuma shekarunku ga wani marar imani,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
don kada baƙi su yi biki a kan dukiyarku wahalarku ta azurta gidan wani mutum dabam.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
A ƙarshen rayuwarku za ku yi ta nishi, sa’ad da namanku da jikinku suka zagwanye.
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
Za ku ce, “Me ya sa na ƙi horo! Me ya sa zuciyata ta ƙi gyara!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Ban yi biyayya da malamaina ba ko in saurari masu koyar da ni.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Na zo gab da hallaka gaba ɗaya a tsakiyar dukan taron.”
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Ku sha ruwa daga tankinku, ruwa mai gudu daga rijiyarku.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
In maɓulɓulanku suka cika suna malala har waje, rafuffukan ruwanku a dandalin jama’a?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Bari su zama naka kaɗai, don kada ka raba da baƙi.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Bari maɓulɓulanka ya zama mai albarka, bari kuma ka yi farin ciki da matar ƙuruciyarka.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Ƙaunatacciyar mariri, barewa mai kyan gani, bari mamanta su ishe ka kullum, bari ƙaunarta ta ɗauke hankalinka kullum.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Ɗana, me ya sa za ka bari mazinaciya ta ɗauke maka hankali? Don me za ka rungume matar wani?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Gama hanyar mutum a bayyane take a gaban Ubangiji, yana kuma lura da dukan hanyoyinsa.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Ayyukan mugunta na mugun mutum tarko ne gare shi; igiyoyin zunubinsa za su daure shi kankan.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Zai mutu saboda rashin ɗa’a yawan wawancinsa zai sa yă kauce.