Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Mein Sohn, merke auf meine Weisheit und neige dein Ohr meiner Belehrung zu;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
daß du Vorsicht übest und deine Lippen Erkenntnis bewahren.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Denn von Honig triefen die Lippen der Fremden, und glätter als Öl ist ihr Gaumen;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
aber zuletzt ist sie bitter wie Wermut, scharf wie ein zweischneidig Schwert;
ihre Füße laufen zum Tod, ihre Schritte streben dem Totenreich zu; (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
den Pfad des Lebens erwägt sie nicht einmal; sie geht eine unsichere Bahn, die sie selbst nicht kennt.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Und nun, ihr Söhne, höret mir zu und weichet nicht von den Reden meines Mundes!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Bleibe fern von dem Weg, der zu ihr führt, und nähere dich nicht der Tür ihres Hauses!
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Daß du nicht Fremden deine Ehre opferst und deine Jahre dem Grausamen;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
daß sich nicht Fremde von deinem Vermögen sättigen und du dich nicht abmühen müssest für eines andern Haus,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
also daß, wenn dir dann Leib und Fleisch hinschwindet, du zuletzt seufzen und sagen müssest:
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
Warum habe ich doch die Zucht gehaßt, warum hat mein Herz die Zurechtweisung verachtet?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Ich habe nicht gehört auf die Stimme meiner Lehrer und meinen Lehrmeistern kein Gehör geschenkt!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Fast wäre ich gänzlich ins Unglück geraten, inmitten der Versammlung und der Gemeinde!
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Trinke Wasser aus deinem Born und Ströme aus deinem Brunnen!
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Sollen deine Quellen sich auf die Straße ergießen, deine Wasserbäche auf die Plätze?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Sie sollen dir allein gehören und keinem Fremden neben dir!
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Dein Born sei gesegnet, und freue dich des Weibes deiner Jugend!
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Die liebliche Hindin, die anmutige Gemse, möge dich ihr Busen allezeit ergötzen, mögest du dich an ihrer Liebe stets berauschen!
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Warum aber, mein Sohn, wolltest du dich an einer andern vergehen und den Busen einer Fremden umarmen?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Denn eines jeglichen Wege liegen klar vor den Augen des HERRN, und er achtet auf alle seine Pfade!
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Den Gottlosen nehmen seine eigenen Missetaten gefangen, und von den Stricken seiner Sünde wird er festgehalten.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Er stirbt an Zuchtlosigkeit, und infolge seiner großen Torheit taumelt er dahin.
