Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Mein Sohn, merke auf meine Weisheit und leihe meiner Einsicht dein Ohr,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
um Besonnenheit zu beobachten und damit deine Lippen Erkenntnis bewahren.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Denn von Honigseim triefen die Lippen der fremden Frau, und glätter als Öl ist ihr Gaumen;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
aber zuletzt ist sie bitter wie Wermut, scharf wie ein zweischneidiges Schwert.
Ihre Füße steigen zum Tode hinab, ihre Schritte sind geradeswegs zur Unterwelt gerichtet. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Damit du nicht den Weg des Lebens einschlägst, sind ihre Bahnen unstet, ohne daß du es merkst.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Nun denn, mein Sohn, höre auf mich und weiche nicht ab von den Worten meines Mundes!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Halte deinen Weg fern von ihr und nahe dich nicht der Tür ihres Hauses,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
damit du nicht anderen deine Ehre hingeben mußt und (den Ertrag) deiner Jahre einem unerbittlichen (Rächer);
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
damit nicht Fremde sich an deinem Vermögen sättigen und dein mühsam Erworbenes nicht in das Haus eines andern kommt,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
und du nicht schließlich seufzen mußt, wenn dir Leib und Fleisch dahingeschwunden ist,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
und du klagen mußt: »Ach, warum habe ich die Zucht gehaßt, und warum hat mein Herz die Warnung mißachtet!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Warum habe ich nicht auf die Stimme meiner Lehrer gehört und meinen Erziehern kein Gehör geschenkt!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Beinahe wäre ich ganz ins Verderben geraten inmitten der Gerichtsversammlung und in der Gemeinde!«
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Trinke Wasser nur aus deiner eigenen Zisterne und Quellwasser aus deinem eigenen Born!
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Sollen deine Quellen sich auf die Straße ergießen, deine Wasserbäche auf die freien Plätze?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Nein, dir allein sollen sie angehören und keinem Fremden neben dir.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Dein Brunnquell möge gesegnet sein, daß du am Weibe deiner Jugend dich erfreust!
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Das liebreizende Reh, die anmutige Gazelle – ihr Busen möge dich allezeit ergötzen, in ihrer Liebe sei immerdar trunken!
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Denn warum wolltest du, mein Sohn, an einer Fremden dich ergötzen und den Busen einer anderen umarmen? –
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Denn vor den Augen des HERRN liegen die Wege eines jeden offen da, und auf alle seine Pfade gibt er acht.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Die eigenen Verschuldungen fangen ihn, den Gottlosen, und durch die Bande seiner Sünde wird er festgehalten.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Sterben wird ein solcher infolge des Mangels an Zucht und ob seiner großen Torheit zum Sturz hintaumeln.
